Главная страница
Навигация по странице:

  • 17 + 3=..., 20:4=..., 5x6=..., 30–13=...

  • 17 + 3 = ..., ... :4 = ..., ...х6 = ..., ...-13=....

  • Купили Витратили 18 кг

  • 2.4. Організація занять усною лічбою У структурі уроку вчитель математики виділяє час

  • Рекомендована література.

  • 3. Методика вивчення 1-го десятка 3.1. Причини виділення першого десятка в окремий концентр

  • 3.2. Нумерація чисел в межах 1-го десятка

  • 1. Знайомство з числом, кількістю і цифрою.

  • Метод виклад з мат-ки 2. Спеціальна методика викладання математики зміст методика розв'язування арифметичних задач


    Скачать 7.16 Mb.
    НазваниеСпеціальна методика викладання математики зміст методика розв'язування арифметичних задач
    АнкорМетод виклад з мат-ки 2.doc
    Дата25.01.2018
    Размер7.16 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаМетод виклад з мат-ки 2.doc
    ТипДокументы
    #14871
    страница9 из 34
    1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   34

    2.3. Види вправ з усної лічби

    Щоб заняття усної лічби були цікавими, викликали активність і уважність дітей, вони повинні бути різноманітними. Доцільно використовувати наступні види усних вправ.

    1. Прості приклади - приклади на одну дію. Вони пропону­ються учням протягом всіх років навчання у допоміжній школі. Величина чисел (цілих і дробових), з якими складаються приклади, визначаються програмою з математики для кожного класу. Приклади можуть пропонуватись в різній формі:

    а) вчитель називає арифметичну дію, яку діти повинні зробити над запропонованими числами. Наприклад: "Порахуйте, скільки буде, якщо 8 помножити на 3?"

    б) вчитель називає результат, який учні повинні отримати, вказуючи арифметичну дію у непрямій формі. Наприклад: "Назвіть суму чисел 12 і 7".

    в) учням пропонується розв'язати приклади на збільшення або зменшення числа на кілька одиниць або в кілька разів. Наприклад: "Збільшити число 5 на дві одиниці", "Зменшити число 20 у 5 разів". Учитель диктує приклад або задачу всьому класу у такому темпі, щоб учні встигли зробити обчислення.

    2. Складні приклади - приклади на дві і більше дій або з однією дією, але з кількома компонентами. Розв'язання таких прикла­дів викликає деякі труднощі в учнів. Вони викликані тим, що школярі повинні утримувати в пам'яті проміжні результати і називати тільки відповідь. Деякі учні не здатні утримувати в пам'яті ці результати, що призводить, в кінцевому результаті до помилкового обчислення прикладу. Тому таким учням можна дозволити записувати проміжні результати, використовувати додатковий дидактичний матеріал.

    Пропонуючи складні приклади, слід читати кожну дію окремо в тій послідовності, в якій вона повинна бути виконана. Після оголо­шення кожної дії вчитель робить паузу. Тривалість її повинна бути такою, щоб учні змогли виконати обчислення. По мірі розвитку нави­чок швидкої лічби паузи між діями робляться коротшими. Але дуже короткі паузи можуть призвести до того, що учні не встигнуть здійсни­ти розв'язання прикладу. Після закінчення останньої паузи вчитель задає питання усьому класу: "Яке число отримали?" Запитати відпо­відь необхідно у 2-3 учнів. Потім педагог звертається з питанням до всього класу: "У кого не така відповідь?" і вияснити причину помилки.

    3. Самостійне складання прикладів.

    Для розвитку самостійності, любові до математики учням допоміжної школи пропонуються не тільки приклади у готовому вигляді, але й надається можливість їх складати. Вони вчаться утворю­вати як прості, так і складні приклади. Однак спонтанно розумово відсталі діти не можуть цього зробити. Цьому їх необхідно вчити. Виправдала себе наступна послідовність пояснення прийомів скла­дання прикладів.

    При складанні простих прикладів:

    а) учням пропонується складання прикладів з використанням наочності та дидактичного матеріалу;

    б) учні складають приклади з числами і діями, які вказав учи­тель. Наприклад: "Складіть приклади на додавання з числами 10 і 2";

    в) вчитель вказує ту арифметичну дію, яку учні повинні вико­нати. Наприклад: "Складіть приклад на додавання";

    г) складання прикладів за числами без вказування арифметичної дії. Наприклад: "Які приклади можна скласти з числами 25 і 5?"

    При утворенні складних прикладів вчитель може використо­вувати наступні прийоми в такій послідовності:

    а) складання прикладів на наочній та дидактичній основі;

    б) складання прикладів без застосування будь-яких додатко­вих засобів;

    в) складання прикладів з трьох і більше компонентів на
    знаходження суми, різниці, добутку, частки;

    г) складання прикладів на всі арифметичні дії з даною відпо­віддю. Наприклад: "Складіть складний приклад на три різних дії з
    відповіддю ЗО."

    4. Кругові приклади.

    Це такі приклади, у яких відповідь попереднього приклада є початком наступного, а відповідь останнього - початком першого.

    При навчанні складанню таких прикладів розумово відсталих учнів необхідно дотримуватись певної послідовності.

    1) На першому етапі ознайомлення учитель сам складає готові
    приклади, а їх обчислення здійснюється разом з учнями. Наприклад:

    17 + 3=..., 20:4=..., 5x6=..., 30–13=...

    Під час їхнього обчислення педагог звертає увагу школярів на те, що відповідь першого приклада є початком другого, відповідь другого – початком третього, а відповідь останнього - початком пер­шого. Після чого він повідомляє учням, що такі приклади називаються круговими.

    2) Коли діти зрозуміли сутність утворення таких прикладів учитель ускладнює умову їхнього обчислення. На наступному етапі
    дітям пропонується часткове складання кругових прикладів. У цьому
    випадку вихованцям пропонується перший приклад, а в останніх
    вказуються дії і другий компонент:

    17 + 3 = ..., ... :4 = ..., ...х6 = ..., ...-13=....

    3) На наступному етапі учні складають приклади за вказаними
    діями. Перший приклад дається вчителем:

    17 + 3 = ..., ...:... = ..., ...х... = ..., ...–... = ....

    4) На останньому етапі навчання складанню кругових прик­ладів учням надається повна самостійність. Для школярів з меншими
    пізнавальними можливостями можна дати перший приклад (17+3=...).

    5. Дидактичні ігри і цікаві вправи.

    Розумово відсталі діти люблять гру, хоч і не завжди розуміють її значення. Це бажання і потребу необхідно використати на уроках математики і направити на розв'язання тих навчальних задач, які стоять перед уроком. У процесі гри можна використовувати навчальні посібники, іграшки, дидактичний матеріал. Необхідно, щоб цей вид вправ носив не тільки навчальний, але й виховний характер.

    Дидактичні ігри та цікаві вправи сприяють більш плавному і менш помітному переходу учнів від ігрової діяльності до серйозної навчальної роботи, а позитивні емоції, які виникають під час гри, активізують увагу учнів, стимулюють їх до активної діяльності, забез­печують вирішення задач, які пов'язані з розвитком пам'яті, мовлення та інше.

    Гра може проводитися як індивідуально, так і колективно. При індивідуальній роботі завдання необхідно давати з урахуванням розумових можливостей і здібностей учня.

    У допоміжній школі добре відомі такі ігри, як "Драбинка", "Мовчанка" та інші. Вчитель може використати при проведенні ігор і наочні посібники. Наприклад:

    "Множення числа 4" "Число 15



    6. Надзвичайно велике значення з розвитку уваги, пам'яті, логічного мислення відіграють усні задачі. їхнє розв'язування прово­диться майже на кожному уроці математики. Слід відзначити, це най­більш складний і відповідальний розділ у курсі математики. В той же час задачі несуть у собі велику корекційно-освітню роль. Вони розширюють знання учнів про навколишній світ, сприяють більш успішному оволодінню професійною працею, розвивають основні психічні процеси.

    При розв'язуванні арифметичних задач усно учні допоміжної школи краще розуміють ситуацію, викладену в ній, залежність між даними і шуканим, логічний зв'язок між питанням і даними і перевести функціонально-кількісні відносини в план арифметичних дій.

    Найбільш поширеними простими задачами, які пропонуються учням допоміжної школи, є задачі на:

    а) знаходження суми: "В одному ящику 10 кг яблук, у друго­му - 15 кг груш. Скільки всього кілограмів фруктів у двох ящиках?"

    б) знаходження залишку: "315 м тканини 10 м пішло на виго­товлення костюмів. Скільки метрів тканини залишилось?"

    в) знаходження добутку: "В одному пакеті 2 кг борошна, а в
    другому - в 5 разів більше. Скільки кілограмів борошна у другому

    пакеті?"

    г) знаходження частки: "12 м тканини поділили на три одна­кових відрізи. Скільки метрів тканини в одному відрізі?"

    ґ) з застосуванням графічних вмінь: "Між двома містами 5 залізничних станцій. Потяг пройшов 2 зупинки. Скільки станцій зали­шилось пройти потягу?"

    5 зупинок



    д) за запропоновано наочністю придумати питання задачі:

























    Питання: На скільки у Василя грибів менше?

    • Скільки всього грибів у дітей?

    • На скільки (у скільки разів) у Оксани грибів більше?

    є) з використанням таблиць:

    Купили

    Витратили

    18 кг

    12 кг

    Скільки ...............................?

    7.3 метою обліку сформованих навичок обчислень використо­вуються арифметичні диктанти. Вони проводяться у кожному класі і дають можливість перевірити знання учнів з усної лічби за короткий час, оскільки діти пишуть тільки відповіді. Для цього вчитель підбирає 4-6 у молодших, та 6-8 у старших класах вправ з вивченого матеріалу. Кожне завдання читається 1-2 рази, а учні записують відповіді в зошитах або на окремих аркушах. Наприклад, матема­тичний диктант для учнів 4-го класу допоміжної школи:

    1. Запишіть числа, які складаються з 3 десятків і 3 одиниць.

    Запишіть сусідні числа 99.

    Відніміть від 100 число 20.

    Помножте число 7 на 5.

    1. Збільшіть число 25 на 15.

    2. В одному мішку картоплі 50 кг. Скільки кілограмів картоплі у двох мішках?

    2.4. Організація занять усною лічбою

    У структурі уроку вчитель математики виділяє час для усної лічби і визначає її мету. Мета усних обчислень визначає і її місце на уроці.

    Якщо метою усної лічби є знайомство учнів з новими прийо­мами обчислень, їх закріплення або вироблення навичок швидкої лічби, то його краще всього проводити на початку уроку, після пере­вірки домашнього завдання.

    Якщо ж усна лічба ставить за мету підготувати учнів до сприй­мання нового матеріалу, то його треба проводити перед поясненням, у середині уроку.

    При тривалій і одноманітній роботі, коли учні проводять практичну, лабораторну або самостійну перевірочну роботу їх необ­хідно переключити з одного виду роботи на другий. У таких випадках їм краще запропонувати усну лічбу в кінці уроку у вигляді дидактич­них ігор, цікавих вправ.

    Розумово відсталі учні дуже повільно оволодівають прийома­ми усної лічби. Тому при підборі вправ учитель керується принципом диференційованого та індивідуального підходу до учнів. Для одних дітей завдання може бути складним, для других - простішим; одним достатньо пред'явити їх на слух, а для інших треба використати і зоровий, і кінестетичний аналізатори.

    Усну лічбу обов'язково треба оцінювати, а в старших класах і з виставленням оцінки в журналі. Вчитель може виконувати як інди­відуальну, так і фронтальну форму контролю знань учнів з усної лічби. При фронтальній формі він слідкує за активністю класу, правильністю відповідей. При індивідуальному опитуванні педагог має можливість більш глибоко виявити знання учнями прийомів усної лічби, правил, математичного словника тощо.

    Тривалість проведення вправ з усної лічби - 5-10 хвилин.

    Контрольні запитання.

    1. Визначте значення та мету усної лічби в допоміжній школі.

    1. Які форми і прийоми усних обчислень можна запропону­вати учням допоміжної школи?

    2. Які види вправ з усної лічби посильні для розумово від­сталих учнів?

    3. Придумати вправи з математичного диктанту для учнів молодших і старших класів допоміжної школи.

    4. Місце усної лічби на уроках математики в допоміжній школі.

    Рекомендована література.

    1. Басюра А. Д. Прийоми усної лічби в молодших класах допо­міжної школи / Басюра А. Д.. - К.: Вища школа, 1981.

    2. Бронников А.Д. Устный счет по арифметике / А.Д.Бронников, Е.И. Отто, В.А. Фельдблюм. – М.: Просвещение, 1964.

    3. Перова М.Н. Дидактические игры и занимательные упражнения по математике во вспомогательной школе / Перова М.Н.. - М.: Просвещение, 1976.

    4. Поляк Г.Б. Преподавание арифметики в начальной школе / Поляк Г.Б.. -М.: Учпедгиз, 1959.

    5. Пчелко А.С. Методика преподавания арифметики в началь­ной школе / Пчелко А.С.. - М.: Учпедгиз, 1953.

    6. Чекмарев Я.Ф. Методика преподавания арифметики / Я.Ф. Чекмарев, В.Т. Снигирев. - М.: Просвещение, 1968.

    7. Эменов В.Л. Сборник арифметических за­дач и упражнений по устному счету / В.Л. Эменов, Я.Ф. Чекмарев. - М.: Учпедгиз, 1957.

    3. Методика вивчення 1-го десятка

    3.1. Причини виділення першого десятка в окремий концентр

    Вивчення чисел першого десятка і дій над ними є основою формування в учнів допоміжної школи цілісної системи математич­них знань, умінь та навичок. Без чіткого усвідомлення цього матеріалу переходити до наступних концентрів просто фізично неможливо і тому цьому розділу приділяється значна увага. Розглянемо причини виділення першого десятка в окремий концентр.

    1. Десять арифметичних знаків (чисел від 1 до 9, 0) викорис­товуються для позначення будь-якої множини.

    2. Десяток використовується як рахункова одиниця і є осно­вою десяткової системи обчислення.

    3. Арифметичні дії в межах першого десятка за своїми
    прийомами різко відрізняються від дій, які вивчаються на наступних
    етапах вивчення математики.

    1. Арифметичні дії додавання і віднімання, а також обчислю­вальні прийоми пов'язані з усвідомленням операцій над множинами.

    2. При вивченні чисел першого десятка на перший план висту­пає засвоєння результатів арифметичних дій, які є табличними і тому заучуються напам'ять.

    3. Перший десяток вважається першим етапом у вивченні систематичного курсу математики і вивчення його розумово відста­лими учнями посильне перш за все тому, що це числа однозначні.

    4. Невеликі числа створюють сприятливі умови для розкриття школярам таких математичних понять, як натуральне число, арифме­тичні дії, порівняння, рівність та нерівність чисел тощо.

    5. Лічба в межах першого десятка - основа опанування лічби взагалі, оскільки вона є базовою при вивченні найменувань та позна­чення багатоцифрових чисел.

    6. Арифметичні дії в межах першого десятка являють собою першооснову виконання усних і письмових обчислень на числах інших концентрів.

    Організація роботи з розумово відсталими школярами над числами першого десятка вимагає врахування основних завдань цього курсу.

    1. Формування навичок: рахунку в межах 10 у прямому і зворотному порядку; позначення чисел цифрами; усвідомлення кількості, числа і цифри.

    2. Розуміння основних властивостей числового ряду.

    3. Утворення понять:

    • про натуральний ряд чисел;

    • про утворення числа у процесі лічби за рахунок додавання до попереднього числа одиниці або її віднімання від наступного числа;

    • про те, що останнє число при перерахуванні групи предметів показує число всіх предметів у цій групі;

    • про нуль, як відсутність множини;

    • про міру вартості в межах десятка, що вивчається;

    • про місце числа у числовому ряді;

    • на скільки кожне натуральне число більше безпосередньо від попереднього і менше безпосередньо від наступного;

    • про величину сукупності, позначеної тим чи іншим числом.

    4. Ознайомлення:

    • з арифметичними діями додавання та віднімання;

    • з геометричними фігурами: квадрат, трикутник, прямокут­ник;

    • з розв'язанням простих задач на знаходження суми і різниці.

    3.2. Нумерація чисел в межах 1-го десятка

    У 1-му класі допоміжної школи учні починають вивчати нумерацію – сукупність прийомів називання і позначення чисел з допомогою слів-числівників (усна нумерація) і допоміжних знаків (письмова нумерація).

    Як ми вже зазначали раніше, у допоміжну школу приходять розумово відсталі діти з різним рівнем готовності до засвоєння мате­матичних понять. Ті з них, які прийшли зі спеціалізованого дитячого садка або з сімей, які опікувались ними, вже мають первинні уявлення про кількість, число, в них наявні елементарні навички рахунку. Інші ж школярі, які потрапляють у заклад з сімей з несприятливим кліма­том для виховання, з загальноосвітніх шкіл та дошкільних закладів, в більшості випадків не мають таких навичок. Але основне завдання вчителя - навчити розумово відсталих рахунку та обчислювальним операціям - залишається актуальним для будь-якої групи школярів. Тому постає проблема визначити актуальний рівень математичних знань, які мають учні. Для цього в допоміжній школі є пропедевтич­ний період, на який в залежності від необхідності дається від 2-х тижнів до 1-го місяця. Про форму організації роботи в цей період ми пояснювали на попередніх лекціях.

    Методичними розробками по організації вивчення розумово відсталими учнями чисел і цифр в межах першого десятка займались В.І. Басюра, Н.Д. Богданович, К.Г. Кущ, Н.І. Непомняща, М.М. Перо­ва, В.В. Єк та інші. Вони визначили певну послідовність роботи над цим матеріалом.

    Під час ознайомлення школярів з кожним числом 1-го десятка розглядається його утворення шляхом прилічування одиниці (крім числа і цифри 1), відлічування одиниці з наступного, позначення його цифрою, прямим і оберненим рахунком у межах цього числа, спів­відношення предметної сукупності, числа і цифри, визначення місця числа в натуральному ряді. При цьому числа порівнюються, вивча­ється їхній склад, відрізок числового ряду, з ними виконуються дії додавання і віднімання, розв'язуються прості арифметичні задачі на знаходження суми і залишку.

    Головне завдання, яке стоїть перед вчителем у 1-му класі – сформувати у розумово відсталих навички рахунку: вони повинні вміти перераховувати предмети у межах першого десятка, відрахову­вати меншу кількість елементів від більшої, утворювати множину з двох менших, усвідомлювати, що коли до множини прибавляються предмети - вона стає більшою, зростає; якщо з неї забираються предмети - стає меншою. Значна увага приділяється розвитку вміння порівнювати множини різними способами (шляхом встановлення взаємооднозначної відповідності, перелічуванням, в умі), формуван­ню навичок переходу від порівняння множин предметів до порівняння чисел, які позначають кількість елементів даних множин. Учні 1-го класу допоміжної школи знайомляться з числівниками, які використо­вуються для позначення чисел, в них формується усвідомлення їхнього значення стосовно тієї кількості, яку вони позначають.

    Потрібно зазначити, що саме практичні дії з конкретними предметами сприяють формуванню початкових уявлень про число. Тому вчитель повинен бути забезпечений якомога більшою кількістю наочних посібників, з якими працюють учні. На сучасному етапі розвитку суспільства все більше в навчальну діяльність входять такі технічні засоби, як комп'ютер, відеомагнітофон, диктофон тощо.

    Відомо, що формування поняття числа у дітей проходить складний шлях: спочатку утворюються елементарні уявлення про множину, яку позначають числом, потім про кількість конкретних предметів, які стоять за числом, надалі поступово виділяються суттєві ознаки числа і відбувається відмежування числа від предметів і його Узагальнення.

    У своїх дослідженнях М.М. Перова1, К.Г. Кущ2 та інші виділи­ли основні труднощі, які спостерігаються у розумово відсталих при вивченні нумерації чисел у межах 10. Так, учні, які прийшли в 1-й клас допоміжної школи, як правило, знають назви кількісних числів­ників у певному порядку в різних межах, але нерідко відмовляються рахувати або допускають багато помилок під час рахунку предметів, які раніше не використовувалися як об'єкти рахунка, особливо якщо вони даються в незвичному для них положенні в просторі або на площині (наприклад, розташовані вертикально, похило, врозкид). Тому при визначенні числа предметів потрібно їх вчити абстрагува­тись від форми їх розміщення, величини тощо.

    Деякі школярі не усвідомлюють, звідки потрібно почати раху­нок. Багато хто з них думає, що рахувати предмети в горизонтальному положенні можна лише зліва направо. Якщо їх просять перерахувати предмети навпаки - вони їх не рахують, а просто промовляють усі числа від 10 до 1. Це свідчить про стереотипно заучений числовий ряд без розуміння суті рахунка. Наслідком цього є і невміння рахувати від будь-якого заданого числа. Як правило, розумово відсталі учні, якщо їх не навчити варіантам рахунка, можуть рахувати лише від одиниці.

    Вони також відчувають труднощі при відповіді на запитання "Скільки?". Кожного разу починають перераховувати предмети, але не повідомляють результат рахунка. Тому це обов'язково потрібно враховувати вчителю на уроках і ставити учневі, який відповідає, такі запитання, які б передбачали об'єднання множини.

    Значні труднощі спостерігаються при визначенні загальної кількості неоднорідних предметів. Першокласники окремо перерахо­вують кожну групу однорідних предметів, не поєднуючи їх у загальну сукупність. Інколи навіть незначна різниця в кольорі і розмірі є перешкодою до об'єднання їх в одну множину. Але в той же час вико­ристання для рахунку предметів однакової величини, кольору, форми протягом усього часу затримує розвиток у розумово відсталих ариф­метичних понять. Тому, проводячи такі заняття, вчитель повинен рахувати якомога більшу кількість предметів, постійно використову­вати для цього нові, рахувати різні предмети. Головне завдання, яке стоїть при цьому перед ним - домогтись усвідомлення учнями того, що числом можна позначити будь-яку множину, причому вона може містити у собі не лише однорідні предмети.

    Розумово відсталим важко дається вміння співвідносити число і відповідний предмет. У значної частини школярів не сформо­вано розуміння різниці між кількісним і порядковим рахунком: у відповідь на завдання показати 5 предметів учень показує п'ятий по рахунку. Ці недоліки призводять до поганого розуміння учнями числового ряду, співвідношення кількості і числа.

    Потрібно також зазначити, що в більшості учнів допоміжної школи наявні порушення дрібної моторики руки, в окремих з них є патології розвитку опорно-рухового апарату в цілому у вигляді паралі­чів, парезів, гіперкінезів. Тому від вчителя вимагається враховувати ці відхилення і організовувати відповідним чином роботу на уроках: використовувати наочність достатньої величини, технічні засоби, організувати індивідуальну допомогу тощо.

    На основі аналізу наукової літератури нами було визначено, що для засвоєння математичних знань, умінь та навичок є важливою номінативна організуюча та регулююча функції мовлення. Через наяв­ність у розумово відсталих школярів значного недорозвитку цих функцій мовлення у них виникають труднощі запам'ятовування чисел. Часто вони через наявні порушення не можуть назвати число ні спонтанно, ні репродуктивно. Особливі проблеми викликають числа, які починаються з опозиційних звуків, наприклад: "сім - вісім", "шість - сім", "п'ять - дев'ять". Також проблеми виникають при диференціації чисел, якщо ті даються для розрізнення парами. У числах, де є збіг приголосних, у школярів, як правило, один з звуків пропадає (при називанні числа "два" у них пропадає звук "д").

    Організовуючи роботи з учнями першого класу, необхідно мати достатню кількість наочних посібників, адже практично кожне нове число або математичне поняття, яке ми формуємо у школярів, потрібно унаочнити. Наочність грає велике значення не тільки в пізнавально-освітньому, а й у корекційно-розвиваючому плані. Тому доцільно показати наочні посібники, які використовуються в процесі роботи і розкрити основні вимоги до них.

    На уроках математики в допоміжній школі застосовується така наочність.

    1. Реальні предмети: дитячі меблі, природний матеріал, рахун­кові палички, сірники, кубики арифметичної скриньки, класні та індивідуальні рахівниці, кулі, кісточки рахівниць тощо.

    2. Умовно-об'ємні: муляжі, макети.

    3. Об'єкти у площинному зображенні: квадрати, трикутники, прямокутники, круги, прапорці, трафарети фруктів, овочів, птахів, грибів, коників, собачок тощо.

    4. Ілюстративна наочність: набір карток з зображенням зві­рів, птахів, фруктів, овочів, машин, числові таблиці кожного числа першого десятка, каса цифр, зображення предметів від 1 до 10, таб­лиці друкованих та рукописних цифр, набір моделей цифр тощо.

    5. Монетні каси з набором монет у 1 коп., 2 коп., 5 коп., 10 коп.

    6. Демонстративне табло, пісочний ящик, набірне полотно (для фронтальної і індивідуальної роботи).

    7. Природні матеріали, зібрані під час прогулянок, екскурсій: фрукти, овочі, листочки, каштани, жолуді, горіхи тощо.

    Наочні посібники та дидактичний матеріал на цьому етапі навчання повинні відповідати наступним вимогам.

    1. Вони повинні бути різноманітними, щоб викликали у розу­мово відсталих учнів цікавість.

    2. Не містити у собі зайвих деталей, не бути новими або мало знайомими, адже в цьому випадку школярі відволікаються на їх вивчення і втрачається математична мета їхнього використання.

    3. На урок відбирається тільки та наочність, яка потрібна для вирішення поставленої мети, маючи на увазі, що з кожним з них потрібно обов'язково працювати учневі.

    4. Чітко визначається, який тип наочності і на якому етапі уроку буде застосований.

    5. Вся наочність до уроку не виставляється, а демонструється у відповідній послідовності. Після демонстрації посібники забира­ються, щоб не відволікати увагу школярів.

    6. Саморобні наочні посібники повинні бути естетично офор­млені, мати достатні розміри, підписані чітким, гарним шрифтом.

    7.При демонстрації об'ємної наочності учні повинні мати можливість розглянути її з усіх боків.

    8. Наочні прилади повинні бути легкорухомими, щоб їх можна було розташувати на площині у будь-якому порядку.

    Розглянемо основні етапи роботи над вивченням нумерації чисел в межах 10.

    1. Знайомство з числом, кількістю і цифрою.

    Потрібно сказати, що поняття числа відноситься до досить абстрактних, адже само по собі число не існує у будь-якому предметі: "не існує трьох столів, на які ми дивимось, є лише стіл, стіл і стіл, і ми подумки охоплюємо їх як щось єдине, як три. Число це є unitas mentalis unitatum multiplisium (багато, про яке думаємо як про одне)"1.

    Поняття числа у дітей формується складним шляхом – спочатку утворюються елементарні уявлення про множину, яку позначають певним числом, потім про кількість конкретних предме­тів, які стоять за числом, далі поступово виділяється суттєва ознака числа і відбувається його узагальнення.

    П.Я. Гальперін виходить з розуміння числа як відображення кількісних відношень між множиною і прийнятою мірою, величина якої непостійна і залежить від тих предметів, над якими виконується вимірювання. Число, таким чином, виступає не як простий знак, а є предметом дії. Він доводить, що формування всіх розумових дій проходить ряд етапів від наочно-дійової форми до узагальнюючої, яка виконується подумки через перехід від розгорнутої за складом операцій форми до стислої, від довільної за протіканням до автоматизованої.

    При вивченні будь-якого числа з розумово відсталими учнями вчитель повинен використовувати достатню кількість наочних посіб­ників. Без цього формування у них усвідомлених дій оперування числами, цифрами і відповідними множинами, які вони позначають, буде просто неможливо.

    У роботі над кожним числом першого десятка потрібно дотри­муватись певної послідовності: рахунок предметів множин, чисель­ність яких характеризується розглядуваним числом; співвіднесення числа з відповідною цифрою; утворення нового числа з попереднього через прилічування одиниці; утворення попереднього числа через відлічування одиниці; співвіднесення кількості предметів, числа та цифри; порівняння чисел між собою; рахунок в межах даного числа; написання відповідної цифри.

    Починати знайомство з числами потрібно через рахунок пред­метів і утворення нової множини шляхом прилічування одиниці. Вивчаючи будь-яке число в межах 10, вчитель пояснює його утво­рення через додавання ще одного предмета до вже вивченої множини ("Ми вже вивчили число 2. А якщо до двох червоних кружечків, які я виставив у набірному полотні, приставити ще один зелений, ми отримаємо нове число. Яке отримаємо число?").




    2 1

    3

    Після формування усвідомлення нової множини і позначення її відповідною цифрою потрібно пояснити учням, що попереднє число, тобто 2, може утворитись і шляхом відлічування: "Якщо від трьох кружечків забрати один, яке число утвориться?"

    Отже, до кінця 1-го класу учні повинні розуміти, що кожне число першого десятка утворюється з попереднього шляхом додаван­ня одиниці, а якщо від даного числа відлічити одиницю - отримаємо попереднє число. Цим ми підводимо розумово відсталих дітей до розуміння II і III властивостей числового ряду: будь-яке натуральне число (крім 1) йде за попереднім числом (є його "правим" сусідом);будь-яке натуральне число передує наступному (є його "лівим" сусідом).

    У 1-му класі допоміжної школи школярі знайомляться з тим, що числа можна отримувати не лише в результаті рахунку, але й внаслідок вимірювання. Для цього доцільно використовувати лінійку (як ми вже вказували раніше, лінійка з нанесеною на ній сантиметро­вою шкалою є гарним наочним посібником при розгляді питань нумерації, зокрема, отримання чисел, і бажано, щоб вона мала довжи­ну 10 см). Використовуючи лінійку, ми утворення кожного числа закріплюємо через знайомство з відповідною мірою довжини.

    Досить цікавим і ефективним посібником для навчання розу­мово відсталих є монети вартістю 1 коп., 2 коп., 5 коп., 10 коп. Вони вже знають, що за гроші можна купити ту чи іншу річ і тому з ціка­вістю ставляться до роботи з ними. Отже, використання монетної каси є необхідною передумовою формування і усвідомлення першо­класниками значення числа.

    Під час вивчення 1 потрібно звернути увагу, що одиниця є першим числом, яке позначає певну множину або предмет (натураль­не число) і тому не йде ні за яким числом, тобто не є, виходячи з порядкової теорії Д. Пеано (1858-1932), яку він вибудував на аксіома­тичній основі, його "правим" сусідом. Це є перше натуральне число.

    У допоміжній школі учні після вивчення числа і цифри 5 знайомляться з 0. Нуль з самого початку вводиться як характеристика порожньої множини. Поняття про 0 розкривається на основі викорис­тання прийому відлічування предметів по одному, шляхом віднімання рівних між собою чисел. Школярі повинні усвідомити: число 0 отримуємо тоді, якщо від будь-якого числа послідовно відняти всі його одиниці. Отже, нуль - це відсутність одиниць або предметів у множині і тому в числовому ряду його потрібно ставити ліворуч від 1. Пояснення того, що 0 означає відсутність одиниць якогось розряду у 1 класі давати не потрібно. При вивченні цього матеріалу викорис­товують лінійку і показуючи на ній 0 пояснюють школярам, що з нього починається відлік: цифра 1 на лінійці означає кінець відрізка довжиною 1 см, а 0 позначає його початок.

    Серед чисел, які вивчаються в допоміжній школі, особливе місце посідає число 10, або 1 десяток. Лише при вивченні числа 10 можна показати відмінність між числом і цифрою (щоб записати число 10 потрібні дві цифри - 1 і 0). Цифра є умовним знаком, який використовується для позначення чисел, тобто символом. Вже це визначення вказує на трудність засвоєння цього поняття розумово відсталими учнями. Тому для того, щоб підвести школярів до розріз­нення понять "число" і "цифра" потрібно, щоб вчитель на попередніх етапах навчання уважно слідкував за своїм мовленням і не допускав грубих помилок типу: "Яка цифра більша, 3 чи 2?":
    1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   34


    написать администратору сайта