Главная страница
Навигация по странице:

  • Лексичний склад фразеологізмів

  • Походження фразеологізмів

  • Мовні кліше, штампи, складені найменування

  • Прислів’я і приказки

  • Ющук І. П. Українська мова, український правопис. 2002 р


    Скачать 2.62 Mb.
    НазваниеЮщук І. П. Українська мова, український правопис. 2002 р
    АнкорYuschuk_I_P__sayt_kursivom_-_KONSPEKT.doc
    Дата29.01.2017
    Размер2.62 Mb.
    Формат файлаdoc
    Имя файлаYuschuk_I_P__sayt_kursivom_-_KONSPEKT.doc
    ТипДокументы
    #1137
    страница21 из 56
    1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   56

    Часом змінні компоненти фразеологізмів:

    а)  мають лише різне граматичне оформлення: у глибині (у глибинах) серця, нишпорити очима (оком), тішити око (очі), тугий на вухо (на вуха), пробувати на зуб (на зуби), не до сміху (сміхів), проковтнути язика (язик), дерти носа (ніс), аж небу (небові) жарко буде, з перших кроків (з першого кроку), тримати в кулаку (в кулаці), в сто разів (раз), спйсти на тілі (з тіла, в тілі);

    б)  різняться між собою тільки префіксами: слати (посилати, засилати, присилати) сватів, материне молоко на губах не обсохло (не висохло), спіймати (піймати, впіймати) облизня, нагріти (зігріти) собі місце, затаїти (при­ таїти) дух, на сміх (посміх)',

    в)  різняться між собою лише суфіксами: лиха година (годинонька), сушити серце (серденько), гладити по голівці (по голові), ковтати слину (слинку), виривати з коренем (з корінням), стати кілком (колом) у горлі;

    г)  при однаковому лексичному складі мають різну синтаксичну будову: як вода змила – як водою змило, гадки не мати – в гадці не мати, доходити розуму – доходити до розуму, забігати в думках – забігати думкою, по свіжих слідах – свіжими слідами.

    Головні компоненти іменникових, прикметникових та діє­слівних фразеологізмів, пов'язуючись з іншими словами в реченні, набувають, як правило, різних граматичних форм: Нам головне – до моря добратися. А там на корабель юнгами влаш­туємось, куди хоч попливемо, справжніми морськими вовками станемо (Ю. Збанацький). Дала мені мама доброї прочуханки й заборонила зовсім виходити з двору (І. Нечуй-Левицький). Роздратували її якось хлопці на вулиці, схопила вона одного в такі обійми, що ледве живого та теплого з рук вирвали (Гри­горій Тютюнник).

    Серед різного виду фразеологізмів найбільш сталі фразео­логічні зрощення, а фразеологічні єдності та сполучення виявляють меншу стійкість. І хоча словесна оболонка деяких Фразеологізмів може змінюватися – їхнє загальне лексичне значення залишається незмінним і так само цілісним.
    Лексичний склад фразеологізмів

    Основна маса фразеологізмів складається із широковживаних слів.

    Найбільше фразеологізмів побудовано з використанням слів на позначення частин людського тіла. Наприклад, зі словом голова в різних формах є приблизно 300 фразеологізмів: гаряча голова, голова з вухами, голова йде обертом, голова не половою набита, голова стала дірява, капустяна голова, світла голова, і в головах не класти, на головах ходити, валити з хворої голови на здорову, не виходить з голови, поставити з голови на ноги, без третьої клепки в голові, жуки в голові, мати олію в голові, сидіти на голові, битися головою об стіни, важити го­ловою, ручатися головою, брати в голову, вішати голову, звали­тися на голову, морочити голову, посипати попелом голову, у першу голову, як грім на голову.

    Зі словом око утворено ще більше фразеологізмів: гостре око, веселити око, куди око сягає, на око, недремне око, про людське око, стороннє око, в чотири ока, краєм ока, як ока в лобі, як зіницю ока, дивитися зизим оком, і оком не змигнути, ні за що оком зачепитися, хоч одним оком, мати на оці, сто­яти більмом в оці, як сіль в оці, очі рогом лізуть, очі розбіга­ються, відкрити очі, дивитися правді в очі, куди очі дивляться, очі горять, робити великі очі, знімати полуду з очей, не змика­ти очей, очей не відведеш, своїм очам не вірити, вбирати очима, із зав 'язаними очима, зміряти очима, стояти перед очима, на очах, світ в очах тьмариться та ін.

    Зі словом серце налічують понад 200 фразеологізмів: га­ряче серце, закипає серце, крається серце, покласти руку на серце, проникати в серце, серце з перцем, серце не камінь, серце радіє, серце сохне, серце чує, черв 'як точить серце, щире серце, брати до серця, з доброго серця, припасти до серця, давати волю серцю, потурати серцю, усім серцем, з відкритим серцем, щирим серцем, гірко на серці, мати Бога в серці, посвітлішало на серці тощо.

    Стільки ж приблизно фразеологізмів мають у своєму скла­ді слово рука: легка рука, рука в руку, своя рука, з руки, майстер першої руки, набити руку, на руку ковінька, на швидку руку, по праву руку, простягати руку, під рукою, щедрою рукою, брати в руки, зв'язувати руки, майстер на всі руки, у добрі руки, докла­дати рук, з перших рук, як без рук, не давати волі рукам, влас­ними руками, з пустими руками, обома руками хапатися, у своїх руках, горить у руках, у надійних руках і т. д.

    Зі словом нога є понад 100 фразеологізмів: нога за ногою, чого ліва нога забажає, до ноги, переминатися з ноги на ногу, встати на ліву ногу, на широку ногу, ні в зуб ногою, ногою ступити ніде, на короткій нозі, брати ноги на плечі, де вже ноги не носили, падати в ноги, з усіх ніг, і риби наловити і ніг не замочити, давати волю ногам, відхрещуватися руками й ногами, плутатися під ногами, колос на глиняних ногах, твер­до стояти на ногах.

    Чимало фразеологізмів групуються навколо слів, що означають назви явиш природи (прихилити сонце, місце під сон­цем, вітер у голові, звідки вітер віє, шукати вітра в полі, свіжим вітром повіяло, буря в склянці води, як чорна хмара, витати в хмарах, мороз поза спиною ходить, як сніг на голову, як громом вражений)', назви тварин (гнатися за двома зайця­ми, ділити шкуру невбитого ведмедя, всі кози в золоті, старий лис, вовк в овечій шкурі, горобці цвірінькають у голові, кури засміють, з третіми півнями, як з гуски вода, як баран на нові ворота, у свинячий голос, ловити окунів); назви рослин (топ­тати ряст, плести сухого дуба, як горох при дорозі, як вирос­те гарбуз на вербі, дорога терном поросла, хай буде гречка, дати на горіхи, душа заросла полином, нижчий за траву, мак росте в голові, як гриби після дощу); назви знарядь праці, предметів домашнього вжитку (хоч лопатою греби, знати з миски та в рот, макітра розуму, облизати макогона, носа й коцюбою не дістати, двічі наступити на ті самі граблі, як пісок на вилах, тримати в кліщах, ложка дьогтю, пристати з ножем до горла, носити воду решетом, як п яте колесо до воза); назви трудових процесів (молоти язиком, краяти серце, вставляти клепку, кувати вухналі зубами, скородити ребра, як свекор пелюшки прати) тощо.

    Найчастіше головним словом у фразеологізмі виступає Дієслово. Є окремі дієслова, які входять до складу багатьох Фразеологізмів. Наприклад, із дієсловом давати (дати) утво­рено близько 200 фразеологізмів (давати перевагу, давати відбій, давати волю рукам, давати драла, давати дорогу, да­вати знати, давати маху, давати на здогад, давати по шапці, давати раду, давати спокій, давати перцю, давати сторчака, не давати і вгору глянути, не давати проходу); з дієсловом брати (взяти) – близько 80 фразеологізмів (брати в роботу, брати голову в руки, брати до відома, брати за петельки, бра­ти на арапа, брати на себе очі, брати ноги на плечі, брати своє, брати себе в руки, брати за зябра, брати за чисту моне­ту, брати на кпини, брати до серця); з дієсловом іти – близь­ко 70 фразеологізмів (іди з Богом, іти в ногу, іти в непом 'ять, іти вгору, іти напролом, іти шкереберть, іти з глибини душі, іти ва-банк); із дієсловом тримати – понад 60 фразеоло­гізмів (високо тримати голову, тримати марку, тримати в таємниці, тримати за сімома замками, тримати ніс за вітром, тримати камінь за пазухою, тримати на прив 'язі, тримати язик за зубами) тощо.

    У фразеологізмах порівняно часто вживаються числівник один (в один голос, міряти на один аршин, не один пуд солі з 'їсти, один бік медалі, один одного вартий, одним один, співа­ти в один голос, зв'язувати в одне ціле, за одним махом, в одній упряжці, в одному ряду, бити в одну точку, стригти під одну гребінку), числівник два (два боки однієї медалі, за два кроки, не раз і не два, як дві краплі води, палиця з двома кінцями, між двох вогнів, у двох словах), числівник три (алюр три хрести, в три погибелі, гнутися в три дуги, під три вітри, в три скоки, спустити три шкури, у три шиї, як три дні не їв, під трьома замками), числівник сім (всім по сім, за сім земель, сім мішків гречаної вовни, сім футів під кілем, сім п 'ятниць на тиждень за сімома печатками), рідко – інші числівники (у чотирьох стінах, як свої п 'ять пальців, дев 'ятий вал, обминати десятою дорогою, у двадцять чотири години, на всі сто).

    Іноді фразеологізми будуються на тавтології (повторенні однокореневих слів): битком набитий, валом валити, сидьма сидіти, покотитися покотом від сміху, плести плетеники, пропади пропадом, чин чином, бувати в бувальцях.

    Крім загальновживаної лексики, у фразеологізмах трапля­ються також специфічні слова та слова із закріпленим вжит­ком (із фразеологічним значенням): похнюпити голову, скали­ти зуби, вирячити очі, закопилити губи, байдики бити, ханьки м 'яти, справляти посиденьки, дати драла, скрегіт зубовний, на безрік, ні бельмеса. Слова похнюпити, скалити, вирячити, зако­пилити, байдики, ханьки, посиденьки, драла, зубовний, безрік, бельмес в інших поєднаннях слів не вживаються.

    У фразеологізмах зберігаються архаїчні мовні елементи: притча во язицех, глас волаючого в пустелі, на сон грядущий, блудний син, проти рожна перти, міряти своїм ліктем, товкти воду в ступі, три копи лиха.
    Походження фразеологізмів

    На перших порах сучасні фразеологізми виступали як вільні словосполучення. Але, часто вживаючись (нерідко в пере­носному значенні), вони набули форми сталих зворотів. Пере­творення сполучень слів на стійкі одиниці мови, рівноцінні лексемам, називається лексикалізацією.

    Велика кількість фразеологізмів виникла із словосполу­чень на позначення вчинків людини в різних ситуаціях, ро­динних стосунків, реалій побуту: водити за ніс, кліпати очи­ма, копилити губи, мотати на вус, протуркотіти вуха, розмахувати кулаками після бійки, бити себе в груди, хапатися за соломинку, гнути спину, танцювати від печі, ковтати слину, махнути рукою, зіпнутися на ноги, руки сверблять, склавши руки, пальчики оближеш, як за рідного батька, з молоком матері, свій брат, з одного тіста, як горохом об стіну, горох з капустою, як медом по губах, по саму зав 'язку, казанок варить, облизати ма­когона, за одним рипом, купи не держиться.

    Значне місце посідають фразеологізми, що виникли на основі спостережень за явищами природи, тваринним та рос­линним світом: як вітром здуло, свіжим вітром повіяло, пус­тити за вітром, як грім з ясного неба, хмари згущуються, витати в хмарах, з дощу та під ринву, обдало морозом, радий сонце прихилити, ждати біля моря погоди, не бачити смале­ного вовка, хитрий лис, заяча душа, як кіт наплакав, пере­літний птах, розправляти крила, мокра курка, курям на сміх, комар носа не підточить, ґедзь укусив, на вербі груші, блеко­ти наїстися.

    Є фразеологізми, у яких відбилися різні історичні обста­вини: вільний козак, козацьке сонце, наче татарська орда, голо як би татари пройшли, наче на турка йде, мудрий як лях по шкоді, прив 'язався як москаль, голити в москалі, здирати шкуру, кат із ним, не взяв його кат.

    Проте більшість фразеологізмів своїм виникненням зав­дячують різним ремеслам, видам діяльності людей – таким, як: робота в сільському господарстві (прокласти першу борозну, орати переліг, перти плуга, одягати вуздечку, випуска­ти віжки зі своїх рук, де не посій, там і вродиться, посіяти паніку, знаходити сокиру під лавкою, як п яте колесо до воза, повертати голоблі); ковальське ремесло (кувати вухналі зу­бами, брати в лещата, попадати в лещата, дати гарту, як ковальський міх, як молотком ударити); рибальство (пійма­тися на гачок, піддаватися на вудку, заманити в свої сіті, битися як риба в сітях); ткацько-прядильне ремесло (розмо­тувати клубок, клубком ставати в горлі, нитка увірвалася, лежати в основі); кравецтво, шевство (білими нитками ши­тий, по нитці доходити до клубочка, як нитка за голкою, шукати голку в сіні, розплутувати вузол, з голочки, на один копил, правити на свій копил, міняти шило на швайку); транс­порт (входити в колію, давати зелену вулицю, ставити на рейки, на всіх парах, натискати на всі педалі, давати задній хід, спускати на гальмах, брати на буксир, без керма і вітрил, на повних парусах, пливти за течією, тримати курс, кинути якір, рятівне коло); фінансово-торговельні операції (зводити рахунки, акції ростуть, скидати з рахівниці, брати на свій рахунок, показувати товар лицем, перший сорт, купить і про­дасть); військова справа (гострити меч, схрестити мечі, ламати списи, тримати порох сухим, переходити в наступ, бра*-ти на озброєння, влучати в ціль, брати з бою, викликати вогонь на себе); театрально-музична сфера (грати роль, поміня­тись ролями, сходити зі сцени, опускати завісу, під завісу, номер не пройде, попадати в тон, як по нотах, фальшива нота, співати з чужого голосу, співати стару пісню, інша музика); картярство (відкривати карти, сплутати карти, ста­вити на карту, карти в руки, козир у руках, останній козир, робити ставку, іти ва-банк, підкласти свиню) тощо.

    Багато фразеологізмів з'явилося на релігійному грунті: зем­ний рай, проспати царство небесне, пройти через пекло, пекельні муки, як з хреста знятий, шлях на Голгофу, віддати Богові душу, дзвонити в усі дзвони, на ладан дихати, одним миром мазані, рада б душа в рай, та гріхи не пускають.

    Помітний слід у фразеологізмах залишили народні звичаї, обряди, вірування, забобони: дістати гарбуза, на рушник ста­ти, зв 'язати руки, як засватаний, пускати ману, зуби заговорю­вати, вставати на ліву ногу, виносити сміття з хати, з легкої руки, дорогу перейти. Стали фразеологізмами окремі характерні словосполучення з народних пісень, казок, оповідей: біле лич­ко, чорні брови, тихі води і ясні зорі, молочні ріки й кисельні береги, казка про білого бичка, лисичка-сестричка, на злодієві шапка горить, язиката Хвеська, Кощій Безсмертний', товчеть­ся, як Марко по пеклі; так то так, та з хати як.
    Мовні кліше, штампи, складені найменування

    У мові є звороти, які в певних мовленнєвих ситуаціях по­вторюються без змін як усталена словесна формула. Від влас­не фразеологізмів вони відрізняються тим, що їхні компонен­ти зберігають своє пряме лексичне значення і їм не властиве емоційно-експресивне забарвлення. Розрізняють три види таких стійких словосполучень: кліше, штампи та складені най­менування.

    Кліше – звичний зворот, регулярно повторюваний у пев­них умовах і контекстах для тотожного позначення адекват­них ситуацій, стосунків між людьми тощо.

    Наприклад, існують кліше мовного етикету: добрий день, доброго здоров 'я, радий Вас бачити, до побачення, на добраніч, бувайте здорові, на все добре, будь ласка, якщо Ваша ласка, лас­каво просимо, будьте люб'язні, щиро дякую, глибоко вдячний, з повагою, шановний пане, вельмишановний добродію, з роси й води, бажаю щастя й добра Вам.

    Для позначення різних явищ суспільно-політичного життя вживають усталені звороти на зразок правляча верхівка, поса­дова особа, засоби масової інформації, сфера обслуговування, правоохоронні органи, організована злочинність, криміногенна ситуація, виборчий блок, передвиборча агітація, результати виборів, всенародне обговорення, пленарне засідання, маніпулювання громадською думкою, соціально незахищені верстви населення, розв'язання проблеми, боротьба з тероризмом, фінансова підтримка, комплексні заходи, стан довкілля.

    В офіційно-діловому спілкуванні використовують, наприклад, такі кліше: згідно з розпорядженням, на підставі наказу, відповідно до чинного законодавства, порядок денний, постави­ти питання на розгляд, довести до відома, взяти до уваги, вжи­ти заходів, надати допомогу, з боку адміністрації, обіймати посаду, повноважний орган, через сімейні обставини, за місцем основної роботи, у зв 'язку з виходом на пенсію, укласти договір, матеріальна відповідальність.

    У медичній галузі побутують кліше на зразок госпіталіза­ція хворого, попередній медичний огляд, дослідження крові, задавнена хвороба, відчуття болю, затьмарення свідомості, забите місце, сприятливий прогноз хвороби, згідно з приписом лікаря, живильний розчин, приймання їжі, зсідання крові, лікар­няний листок, тимчасова непрацездатність.

    Штампи – це утерті від частого невмотивованого вживан­ня вирази, які втратили свою інформативність. Штампи най­частіше трапляються в діловому мовленні, у газетних статтях: дати путівку в життя, біле золото (про бавовну), чорне золото (про вугілля), люди в білих халатах (про лікарів), мати велике значення, відігравати важливу роль, являти значний інтерес, приділяти значну увагу, необхідно відзначити.

    Штампи виникають і тоді, коли звороти офіційно-діло­вого мовлення вживають у побутовій розмові, у художніх, публіцистичних творах, у наукових працях: у зв 'язку з від­сутністю коштів, за наявності відповідних умов, у даний час, поставити на лінійку готовності, вводити в дію, проведена певна робота.

    Вони можуть являти собою також нагромадження зай­вих слів: проведення роботи по впорядкуванню території (за^ мість: впорядкування території), робота по впровадженню нових методів, роботи по ремонту, працюють над здійснен­ням завдання поліпшення роботи транспорту, питання забез­печення виконання плану, питання проведення боротьби із зло­чинністю.

    Штампи затуманюють зміст висловлювання, роблять мову важкою для сприйняття, нечіткою, тому їх слід уникати.

    Складені найменування сукупно позначають одне поняття чи називають одне явище і мають сталий склад: ядерна реакція, атомна вага, електромагнітне поле; продуктивні сили, фонд заробітної плати, додана вартість, безоплатний кредит, дебі­торська заборгованість', аналітична геометрія, інтегральне чис­лення, диференціальні рівняння, теорія ймовірностей, кластерный аналіз; центральна нервова система, синдром набутого імунодефіциту, вітряна віспа, запалення легень; називний відмінок, умовний спосіб, дієприкметниковий зворот; районна державна адміністрація, державний секретар, капітан першого рангу, над­звичайний і повноважний посол; Чорне море, Донецький кряж, Волинська область.

    Трапляються складені найменування, мотивація значень яких тією чи іншою мірою втрачена: адамове яблуко (борлак), петрів батіг (цикорій), антонів вогонь (гангрена), грудна жаба (стенокардія), куряча сліпота (хвороба очей), собача кропива звичайна, волоський горіх. Тим вони наближаються до власне фразеологізмів.
    Прислів’я і приказки

    У прислів'ях і приказках найповніше й найчіткіше узагаль­нено досвід народу, його розуміння явищ навколишнього сві­ту, стосунків між людьми, внутрішнього світу людини.

     Прислів'я – стійкий вислів у формі синтаксично заверше­ного речення, у якому узагальнено суспільний досвід.

    У прислів'ях найвищою мірою втілено народну мудрість. Вони, як правило, мають повчальний характер: Згаяного часу і конем не доженеш. Згода будує, а незгода руйнує. Хто багато обіцяє, той рідко слова дотримує. Поганому виду нема встиду. Сила та розум – краса людини.

    Значення одних прислів'їв залежить від прямого номіна­тивного значення їхніх компонентів: Друзі пізнаються в біді. Нема науки без муки. Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

    Значення інших прислів'їв сприймається як переносне, Узагальнено-метафоричне: Під лежачий камінь вода не тече (тут, звичайно, мається на увазі не камінь як такий, а чиясь бездіяльність). Не все те золото, що блищить (не зовнішній вигляд визначає цінність речей). Куй залізо, поки гаряче (вико­ристовуй слушний момент).

     Приказка – стійкий вислів у формі синтаксично заверше­ного речення, у якому дається образна характеристика пев­ного явища.

    Приказки являють собою, як правило, принагідні заува­ження. На відміну від прислів'їв вони не мають повчального характеру: Серце – не камінь. Набалакав – і в торбу не забереш. Часом густо, а часом і пусто.

    Приказки за значенням нерідко наближаються до власне фразеологізмів: Сорока на хвості принесла (стало відомо про щось). Не нашого поля ягода (інший за поглядами). Важко відрізнити приказки і від прислів'їв: Журбою поля не перейдеш. Не святі горшки ліплять. Козак не без щастя, дівка не без долі. Тому їх не розрізняють ні в навчальних посібниках, ні в збірниках народної творчості, а подають і розглядають разом.

    Прислів'я і приказки відзначаються великою різноманіт­ністю синтаксичної будови. Кожне прислів'я чи приказка – це окреме речення і водночас мінімальний твір зі своїми ви­разними художньо-стилістичними особливостями.

    Досить часто прислів'я та приказки мають форму непоширених речень – простих або складних: Розлука – теж наука. Більше діла – менше слів. Вода пливе – роки йдуть. Слово – не полова, язик – не помело. Яка пшениця, така й паляниця. Думка найхуткіша, земля найситніша, сон наймиліший.

    Типовими для прислів'їв та приказок є пропуски членів речення, які домислюються або з ситуації, або – у другій ча­стині складного речення – з контексту: У глибокій воді – велика риба. Всякому овочеві свій час. З чого хліб, з того й пироги. Птицю пізнати по пір 'ю, а чоловіка по мові.

    Для прислів'їв та приказок найбільш характерні односкладні узагальнено-особові речення: Людей питай, а свій ро­зум май. Вмієш казати, вмій і мовчати. Краденим добром не забагатієш. Як батька покинеш, то й сам загинеш. Одним пальцем і голки не вдержиш. Тихо їдеш – біду доженеш ,швидко їдеш – на біду наскочиш. У ліс дрова не возять, а в колодязь воду не ллють.

    Поширеною конструкцією прислів'їв та приказок є складні речення з двома предикативними частинами, а часом – з трьома й більше:
    1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   56


    написать администратору сайта