Козаченко Укр мова. Г. В. Козаченко українська мова за професійним спрямуванням
 Скачать 13.79 Mb.
|
|
89. Відредагуйте подані словосполучення: Заняття закінчились в 13 дня пів сьомої; зараз одинадцять годин; зателефонуйте після десяти без десяти (хвилин) три (го- дини); початок КВК в 4 години; книжки кількістю 7 екземпля- рів; 5 % - и й розчин; скільки годин?; грошова субсидія на суму 85 гривен 5-літровий балон; у шести десятих роках; сімдеся- ти восьми жінок; у хвіртку пара за парою ввійшли дванадцять хлопців; з 8 березням; перше люте; а кілограмовий; працює- мо з 9 годин; перерва тривала близько сорок хвилин. 90. Перекладіть подані словосполучення українською мовою: І. В конце недели, в порядке исключения, в состав вошли, в рассрочку, поставить в пример, в пяти шагах, в корыстных 206 Тема ?. УІс рфопс гічні норми сучасної української літературної мови цолях, в двух словах, в течении месяца, в последнее время, в порядке вещей, по четвергам, документы по аптеке, по лености, но успехами честь, по договоренности, по происхождению, обл гиться по вопросу, концерт по заявкам, по многим причинам, действовать по обстоятельствам, у микрофона, по крайней мере. II. По ошибке, по выходным дням, по целым дням, мероприятия по улучшению быта, по чайной ложке, агент по снабжению, инструктор по технике безопасности, отличный по качеству, по истечении строка, по инициативе, по прибытии поезда, необычный по вкусу, по единой форме, по случаю, называть по фамилии, оитуск по болезни, по 5 литров, мастерская по ремонту одежды. 91. Перекладіть речення українською мовою. 1. Он уволился с работы по собственному желанию. 2. Она мыла одета по последней моде. 3. По праздникам мы всей семьей пыезжали за город. 4. Шофер останавливает автобус по требованию. !). По моей вине собрание не состоялось. 6. Сегодня нам прочитают лекцию по анатомии. 7. Я по ошибке взял чужую шляпу. 8. Магазин открывается в 5 часов. 9. Ветераны войны обслуживаются вне очереди. По приказу ректора следующая суббота будет рабочим днем. 92. Перекладіть слова та словосполучення українською мовою: I. Соответствующий фермент, азотосодержащие соединения, активно действующее вещество, действующая система, отхаркивающий препарат, сопутствующие примеси, устаревшее средство, желчевыводящие пути, болеутоляющая активность, блокирующий раствор, проникающее вещество. II. Заявление потерпевшего, обслуживающий персонал, подписавшийся под документом, действующие законы, опыт был изучен, заведующая отделением, исполняющий обязанности, возникающие споры, исходящий документ, согласующая организация. Праволежащая аорта, обезображивающий, болеутоляющий, приходящий больной, бронхосужающий, быстроразвивающийся, водопропускающий, воздухосодержащий, возрастающий, проникающее излучение. 207 Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення Тема 3. Синтаксичні норми сучасної української літературної мови Синтаксис (від гр зупіахіз — побудова, порядок) — частинн мовознавства, що вивчає форми речень і словосполучень. Пунктуація (від лат рипкіиаііо — рипкіит, що означає крап- ка) — це розділ мовознавства про використання та вживання на письмі розділових знаків. Розділові знаки сучасної української мови становлять цілу систему. Призначення розділових знаків — полегшити читачеві сприйняття смислу написаного. Знаки пунктуаційної системи називають пунктограмами. Усі розділові знаки поділяються на дві групи: віддільні та відокремлювальні. Віддільні знаки (крапка, знак питання, знак оклику, кома, крапка з комою, двокрапка, тире, три крапки) розмежовують речення, частини складного речення й однорідні члени. Відокремлювальні розділові знаки (кома, тире, дужки, лапки) завжди парні і розглядаються як один знак. Вони служать для ви- ділення з обох боків відокремлених означень, прикладок, обставин, додатків, уточнювальних членів речення, вставних слів, словоспо- лучень і речень, звертань, порівняльних зворотів, прямої мови. Словосполучення. Способи зв'язку слів у словосполученні Словосполучення — це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів (червоний ліхтарик, стояти вгорі, ди- витися на екран). За різним ознаками словосполучення поділяються на 1) лексичні й синтаксичні; 2) іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієс- лівні та прислівникові; 3) сурядні й підрядні; 4) прості й складні. Лексичні словосполучення існують у мові в готовому вигля- ді і завжди називають одне і те саме поняття (бабине літо, за тридевять земель Лексичні словосполучення називають ще синтаксично нерозкладними словосполученнями. У реченні лек- сичні словосполучення виконують роль одного члена речення. Синтаксичні (вільні) словосполучення виникають у процесі мовлення при збереженні лексичного значення слів, від яких вони утворюються (мамина казка, говорити пошепки). 208 Тема ?. УІс рфопс г і ч н і норми сучасної української літературної мови До складу словосполучення завжди входять головне і залеж- но слово. Головним є слово, від якого ставиться питання. За- лежним — слово, яке відповідає на це питання. Наприклад, поле (яке зелене; виїхати (куди?) на дорогу. Залежно від того, якою частиною мови є головне слово, сло- носполучення поділяються на іменні, прикметникові, числівни- кові, займенникові, дієслівні та прислівникові. Сурядне словосполучення — це смислове і граматичне поєд- нання двох повнозначних слів як граматично рівноправних. Підрядне словосполучення — це смислове і граматичне по- єднання двох повнозначних слів як граматично нерівноправ- них одне з них — головне, інше — залежне (старий будинок, маленька красуня). Виділяють три типи підрядного зв'язку — узгодження, керування, прилягання. При узгодженні залежне слово граматично уподібнюється до головного (небесна блакить, добрі побажання). Як правило, зв'язком узгодження поєднується іменник (головне слово) з прикметником, дієприкметником, порядковим числівником, за- йменником прикметного типу. При узгодженні зміна головного слова викликає зміну залежного (моя хата — мої думи — моє вікно). Керування — це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка,) — говорити слова — говориш слова — буду говорити слова При керуванні залежним словом буває іменник, рідше — займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника. При приляганні залежним є незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи). У ролі залежного слова можуть бути лише не- змінні частини мови: прислівник, дієприслівник і неозначена форма дієслова (інфінітив). Просте словосполучення утворюється поєднанням двох пов- нозначних слів. Складне словосполучення утворюється поєднанням трьох і більше повнозначних слів. 209 Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення Речення. Різновиди речень Речення — це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування (він довго збирався це зробити, але не встиг). Речення — осно- вна одиниця синтаксису. Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності. Предикативність (від лат ргаейісаііо — стверджене, сказа- не, висловлене) — це віднесеність змісту речення до об'єктивної дійсності. Предикативність властива будь-якому реченню і виявляється в ознаках часу, особи, а також в оцінюванні сказаного розпо- відачем (бажаність чи небажаність, реальність чи нереальність, впевненість в істинності чи ні). Інтонація завершеності оформлює речення як цілу синтак- сичну одиницю. Заметою висловлювань розрізняють три типи речень: розпо- відні, спонукальні й питальні. Розповідні речення містять у собі певну інформацію, повідом- ляють про якийсь факт чи подію (Вчора відбулося засідання Верховної Ради Ми раді тебе бачити). Інтонація розповідних речень характеризується зниженням тону наприкінці речення. Спонукальні речення закликають до дії, висловлюють наказ, побажання, вимогу чи дозвіл. Цей тип речення має свою, так звану спонукальну інтонацію, якій властиві високий тон і при- швидшений темп Вставай, хто живий, в кого думка повстала! (Леся Українка). Серед питальних речень, які виражають думку-питання, ви- діляють такі речення: власне питальні речення, які потребують відповіді (Скажіть, котра година та риторичні, причому від- повідь на риторичні питання не передбачена ( Щ о ж це у світі діється?). Інтонація питальних речень характеризується підви- щенням тону на слові, з яким пов'язується питання. Поширені і непоиіирені речення Як щ о речення має у своєму складі хоч один другорядний член речення, крім головних, то це речення поширене. Речення, до складу яких входять лише головні члени речен- ня, називаються непоширеними. 210 Тема ?. УІс рфопс гічні норми сучасної української літературної мови Повні та неповні речення Повними називаються такі речення, в яких не має пропуще- них членів речення. Неповними називаються такі речення, в яких пропущено один або кілька його членів. Двоскладні та односкладні речення Речення з одним головним членом (підметом або присудком) називається односкладним. Односкладні речення бувають: —означено-особові, в яких присудок означає дію, що стосу- ється певної особи (або осіб). Наприклад: Завтра піду (я) на іустріч з відомим поетом; —неозначено-особові, в яких присудок означає дію або стан кевизначених осіб. Наприклад: Нас учили стрічати негоди та лиха грудьми; —узагальнено-особові, в яких присудок означає дію, що може стосуватися будь-кого з людей. Наприклад: Давніх друзів ие забувають; —безособові, у яких присудок означає дію або стан, що від- бувається стихійно, без активної участі особи. Наприклад: Сві- тало і хмарилося; —називні, у таких реченнях не буває присудка, а є тільки під- мет. Наприклад: Весна (іменник в одн. або мн, але обов'язково у Н.в); Простора кімната (підмет може мати при собі поясню- вальне слово, найчастіше означення); О, радість моя (називні речення можуть мати у своєму складі вказівні частки, вигуки); Газета "Вечірній Київ" (називними реченнями є назви газет, журналів, парків, назви установ). Речення з двома головними членами (підметом і присудком) називається двоскладним: Я багато читаю. За структурою речення поділяються на прості та складні. Простим називається речення, в якому є тільки одна грама- тична основа (предикативний центр, синтаксичний центр. Про- сті речення можуть ускладнюватися відокремленими другоряд- ними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями. Складне речення має дві або більше граматичні основи. У складному реченні частини, що мають свої синтаксичні центри, відносно рівноправні. 2 1 1 Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення Прямий і зворотний порядок слів у реченні Порядок розташування слів у реченні вільний, проте є певні правила, які визначають послідовність розміщення членів ре- чення. Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому присудок стоїть після підмета (Епоха п'ятиповерхових будинків зародилася в і роки). Прямий порядок другорядних членів речення пов'язаний з порядком слів у словосполученні: • узгоджене означення стоїть перед означуваним словом • додаток — після керівного слова • обставина може бути перед головним словом і після нього (у реченні головним словом виступає присудок). Порушення прямого порядку слів з метою виділення якогось із них називається інверсією (зворотним порядком слів). При зворотному (непрямому, інверсійному) порядку слів при- судок передує підмету (Нещодавно домене заходив Тарас. Основні правила пунктуації Кома ставиться І У простому реченні 1. Між однорідними членами речення: — не з'єднаними сполучниками: Гарячі компреси роблять перед чищенням обличчя, накладанням живильних масок, маса- жем з лікувальною метою; — з'єднаними двома або більше однаковими сполучника- ми ( і . . . і , й...й, н і . . . н і , то...то, Ч И . . . Ч И , або...або): Зібрану траву зв'язують у пучки і сушать або на горищі, або під накриттям; — з'єднаними протиставними сполучниками (а, але, однак, проте, зате, та (але), так, хоч (хоча): Тонік з обличчя не стира- ється, а змивається водою — перед другим з парних сполучників (не тільки...а й, як...так і, не так...як, хоч...але (та, не стільки...скільки): Компрес може бути як самостійною процедурою, так і доповнювати дію кос- метичних препаратів; — перед словами а саме, як-от, такий як та ін., що стоять після узагальнювальних слів: Незалежно від конструкції те- рези повинні мати основні метрологічні властивості, а саме: стійкість, сталість показань, точність. 212 Тема ?. УІс рфопс гічні норми сучасної української літературної мови Примітка. Як щ о при означуваному слові є два або більше ікшачень, то вони можуть бути однорідними і неоднорідними. Означення неоднорідні, якщо вони в різних планах харак- теризують предмет (верес м'яким світло-фіолетовим килимом стелиться під ногами однорідні — якщо характеризують предмет водному плані (вигляд, внутрішні якості та ін.) (на- ч/стріч нам йшла невисока, худорлява жінка)-, однорідні вони н тоді, коли являють собою перелік ознак (бавовняні, вовняні, шовкові тканини). Однорідні означення звичайно можна замі- нити одним словом {важка, чорна хмара — гнітюча). Два означення однорідні, якщо першим стоїть непоширене означення (виражене одним повнозначним словом, а другим — иоширене (виражене групою слів): літній, залитий сонцем степ якщо ж вони стоять навпаки — то неоднорідні: залитий сонцем літній степ. Не є однорідними: піду подивлюся, сядьмо поміркуймо, жду не діждуся, дивишся не надивишся, дишеш не на дишешся та ін. Не ставиться кома між двома непоширеними однорідними членами речення, з'єднаними повторюваним сполучником і...і, ні...ні, якщо це стійкий вислів типу ні слуху ні духу, ні за що пі про що, ні живий ні мертвий, ні вдень ні вночі, і сміх і гріх, і сяк і так, ні те ні се. 2. Після стверджувальних слів так, еге, гаразд, авжеж, аяк- же, заперечного -ні: Так, уживання ліків несумісне із вживан- ням алкоголю. Ні, не марний труд ваш, фармацевти. Увага! Слід відрізняти стверджувальні слова так, ні, гаразд від однозвучних часток, прислівників, після яких кома не ставиться Так ніхто ще не довіряв лікарю. При окличній чи питальній інтонації: Так Я буду крізь сльо- зи сміятись... (Леся Українка); Ви поговорите з нею Так 3. Після вигуків (при окличній інтонації ставиться знак оклику О, як люблю я рідну землю (Воронько); Гай! Гай! Море, грай, реви, скелі ламай! (Т. Шевченко). Проте слова о, ой, рідше ох і, ну й, якщо вживаються в ролі підсилювальних часток, комами не відділяються: Ой зацвіла червона калина над криницею (Народна творчість). Не відокремлюються вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого йде звертання: Ой ти, дівчино, з горіха зерня... (І. Франко. 213 І II II і Розділ IV. Нормативність і правильність фахового мовлення 4. Для виділення вставних слів і вставних речень. Вставні слова і словосполучення виражають: ^ оцінку повідомлюваного (впевненість або невпевненість): безсумнівно, безперечно, без усякого сумніву, в усякому разі, напевно, дійсно, думаю, зрозуміло, здається, очевидно, природно, припустимо, само собою зрозуміло, слід гадати, скажімо, споді ваюся. Сюди ж належать слова було, буває, бувало, трапляєть ся, як звичайно, як завжди, як водиться ^ почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, на жаль, на радість, на біду, ніде правди діти, нічого гріха таїти, чого доброго, на диво вказують на порядок думок та їх зв'язок, послідовність ви- кладу по-перше, подруге, з одного боку, отже, нарешті, словом, одним словом, власне кажучи, можна сказати, передусім, між іншим, наприклад, повторюю, підкреслюю, головним чином, проте, однак, крім того та ін.; ^ вказують на джерело інформації: кажуть, повідомляють, за повідомленнями, за даними, за визначенням, з погляду, по- моєму, по-твоєму, пам'ятаю, на думку, за словами ^ вказують на способи оформлення думок або характер ви- словлювання: взагалі, власне кажучи, одним словом, можна сказати, так би мовити, якщо говорити правду та ін.; ^ вставні слова, звернені до співрозмовника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного: розумієте, бачиш, уявіть, вірите, послухайте, погодьтеся, пробачте мені, дозвольте. Ніколи не бувають вставними слова навіть, майже, приблиз- но, принаймні, все-таки, мовби, неначе, нібито, адже, буквально, у кінцевому підсумку, до того ж. Слід відрізняти вставні слова та словосполучення від подібних до них слів, які є членами речен- ня й комами не виділяються. Порівняйте: Нарешті (під кінець) ти зрозумів. І ось, наре- шті, Прага (і ще крім того. Я взагалі (в цілому) погоджуюся на цю пропозицію. Я, взагалі, (взагалі кажучи) довго думав над цим питанням. Він певно (добре) знає. Він, певно, (мабуть) знає. Залежно від того, як вставні слова і речення вимовляються, їх виділяють з обох боків комами (при нейтральній інтонації), тире (при підвищеній інтонації) або дужками (при пониженій інтонації). Наприклад: Звали нашого діда, як я вже потім дові- 214 |