Ведення_фізіологічної_вагітності_Посібник_для_викладачів. Методичний посібник для викладача
 Скачать 2.09 Mb.
|
|
1. Організація роботи на робочому місціпередбачає вміння: — здійснювати первинний контакт із пацієнткою (вагітною) стосовно нормативно визначених проблем; — охоплювати повний діапазон проблем з її здоров’ям; — координувати допомогу з іншими спеціалістами первинної ланки та спеціалістами інших рівнів надання медичної допомоги (акушерами-гінекологами, медичними генетиками, психологами та ін.) а також спеціалістами соціальних служб; — ефективно і раціонально використовувати можливості системи охорони здоров’я; — забезпечувати доступну та якісну для пацієнтки первинну медико-санітарну допомогу щодо ведення і моніторингу перебігу фізіологічної вагітності в системі охорони здоров’я; — організовувати медичной маршрут пацієнтки (своєчасність, відповідність нормативним документам); — діяти в якості захисника прав та інтересів пацієнтки (вагітної). 2. Зосереджена на пацієнтові допомога передбачає вміння: — розглядати пацієнтку і її проблему в контексті обставин пацієнтки; — використовувати консультацію в загальній лікарській практиці-сімейній медицині для створення ефективних стосунків лікар-пацієнт, зберігаючи повагу до особистості пацієнтки; — спілкуватися, встановлювати пріоритети і діяти на умовах партнерства з пацієнткою; — забезпечувати та координувати безперервну медичну опіку, тривалість якої визначається потребами пацієнтки. 3. Володіння спеціальними навичками передбачають вміння: РОЗДІЛ 3. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ 50 ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ 51 — співвідносити специфічні рішення з епідеміологічними характеристиками (поширеність та захворюваність) стану в громаді; — збирати та інтерпретувати інформацію від анамнезу, фізикального обстеження до функціональних та інструментальних досліджень та складати адекватний план дій в співробітництві з пацієнткою; — здійснювати термінові інтервенції, коли це необхідно в рамках, визначених нормативами; — визначати і лікувати захворювання на ранніх етапах їх прояву; — толерантно відноситись до пацієнток (вагітних) із психічними відхиленнями, ВІЛ/СНІДом, асоціальним статусом; — ефективно використовувати діагностичні та терапевтичні втручання. 4. Всебічний, комплексний підхід включає вміння: — пропагувати здоровий спосіб життя, належно застосовуючи превентивні стратегії, формувати у вагітної розуміння наявних факторів ризику та необхідність їх корекції; — проводити та координувати питання профілактики, лікування, надання швидкої допомоги, опіки, збереження репродуктивного здоров’я, використання контрацептивних засобів та визначення необхідності в соціальній допомозі. 5. Холістичне моделювання включає вміння: — використовувати біо-психо-соціальну модель, що враховує культурні та екзистенціальні характеристики пацієнтки. 6. Медична опіка над вагітною включає вміння: — узгоджувати медичні потреби індивідуума з медичними потребами громади, в якій пацієнтка та її родина живе, в балансі з відповідними ресурсами цієї громади. Вагітні із неускладненим загальним і акушерським анамнезом, а також неускладненим перебігом вагітності можуть знаходитися під динамічним спостереженням лікаря загальної практики-сімейної медицини з обов’язковою консультацією лікаря акушера-гінеколога жіночої консультації центральної районної лікарні в 19-21 і 30 тижнів вагітності. У разі виникнення акушерських ускладнень, патології плода, загострення ескстрагенітальної патології вагітна негайно передається під нагляд лікаря акушера-гінеколога (наказ МОЗ України №417 від 15.07.2011 р.). 3.6. КОНСУЛЬТУВАННЯ З ПИТАНЬ ПЕРЕБІГУ ВАГІТНОСТІ Загальні принципи консультування Консультування – інструмент, що широко використовується в галузі інтелектуальних технологій. Консультативна робота знаходить застосування в різноманітних областях і сферах фахової діяльності і життя людини. Існує медичне і психологічне консультування, організаційне і управлінське, педагогічне і профорієнтаційне, кадрове і маркетингове. Часто консультування, як одна з форм роботи, застосовується в тих галузях, де використовуються психологічні знання, оскільки консультування є процесом спілкування, який включає аспект впливу. Консультування протягом вагітності дуже тісно пов’язане з консультуванням психологічним, використовує його методи, особливості побудови консультативної бесіди та принципи, а найчастіше й техніки психологічного консультування. Мета консультування – надання допомоги пацієнту в вирішенні певних проблем. Задачі консультування можуть бути різними в кожному конкретному випадку та залежати від очікувань пацієнта і можливостей консультанта задовольнити ці очікування. Консультування розділяють: Залежно від тривалості спілкування та кількості зустрічей на: • Короткотривале консультування, спрямоване на вирішення приватних проблем пацієнта. Подібний вид консультування, як правило, здійснюється у випадках, коли проблема, з якою звертається до спеціаліста пацієнт, не є складною. Так, наприклад, звернення вагітної з проблемою вибору певного медикаментозного засобу для проведення профілактики РОЗДІЛ 3. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ 52 ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ 53 йоддефіциту не вимагає від консультанта складного діагностичного вивчення особистісних і поведінкових реакцій пацієнта. В даному випадку консультанту потрібно розповісти пацієнту про існуючі види медикаментів та їх особливості. • Тривале консультування, орієнтоване на особистісні характеристики вагітної. Складність проблеми вимагає від консультанта проведення серйозного психодіагностичного вивчення особистості пацієнта, кропіткого аналізу проблеми, потужного психокорекційного впливу. Рішення подібних проблем неможливо обмежити короткостроковим консультуванням. • Оперативне консультування, спрямоване на надання термінової медико-психологічної допомоги пацієнту. Проблема, із якою звертається пацієнт до консультанта, може бути досить складною і при цьому потребувати надання термінової допомоги. Залежно від типу консультування на: 1. Індивідуальне. Індивідуальне консультування є основним видом діяльності консультанта. Воно передбачає високий ступінь конфіденційності. Тому даний вид консультування пред’являє певні вимоги до дій консультанта та умов організації консультативного процесу. 2. Групове. Це будь-які форми надання консультативної допомоги групі. Розмір групи залежить від завдань та умов проведення консультування, але не повинен перевищувати 30 осіб. Групова консультування має свої переваги. Вона дозволяє заощаджувати час консультанта. Групи можуть включати: навчальний клас, студентів, вчителів, лікарів, спеціалістів соціальних служб або спеціально підібрану групу пацієнтів. Групове консультування пред’являє до консультанта особливі вимоги: уміння «вести» групу, відстежувати психологічну динаміку як кожного члена групи, так і загальну групову динаміку. 3. Сімейне. Це окремий випадок групового консультування, який знаходить застосування у випадках роботи з подружніми парами або сім’ями. Психологічні проблеми пари у сімейному житті є взаємопов’язаними. Вони, як правило, створюють єдину подружню психологічну проблему, яку необхідно вирішувати з позицій парного підходу. Залежно від призначення на: 1. Довідково-інформаційне. Даний вид консультування має на меті з’ясування інформаційних прогалин і надання пацієнту відсутньої в нього інформації. 2. Діагностичне. Проводиться з метою детального аналізу проблеми пацієнта і проведення серйозних корекційних впливів. Консультанту необхідно більш повно визначити психологічні особливості пацієнта. Крім того, діагностика особистості пацієнта може бути і самоціллю, наприклад, за запитом самого пацієнта. 3. Коригуюче. Основною задачею є проведення корекції неадекватного сприйняття, оцінки, реагування та поведінки пацієнта. 4. Формуюче та розвиваюче. Його основне завдання – формування та розвиток певних умінь і навичок. Наприклад, уміння сказати «ні», навичок контролю своєї поведінки. Подібне консультування може проводитися як для пацієнтів, що звертаються до консультанта за допомогою, так і для спеціалістів (консультування певних груп). Консультування – головний етап надання допомоги пацієнтам. Він використовується у всіх сферах медицини. Консультування – це конфіденційна бесіда, що передбачає двостороннє спілкування (діалог, а не монолог) і концентрується на індивідуальних потребах пацієнта. Консультант надає пацієнтові чітку та об’єктивну інформацію і допомагає зробити усвідомлений вибір (прийняти поінформоване і добровільне рішення). Якісне консультування концентрується на потребах конкретного пацієнта в конкретній ситуації, що є запорукою успіху використання конкретного засобу контрацепції та попередження небажаної вагітності. Професіоналізм консультанта залежить багато в чому і від його готовності вислухати, правильно і своєчасно відповісти на всі питання та намагатись подолати сумніви пацієнта щодо поінформованого вибору методу. Поінформований вибір – добровільне рішення пацієнта, засноване на отриманій необхідній інформації. Щоб пацієнт зробив свій усвідомлений правильний вибір, консультант повинен надати достовірну та достатню інформацію про проблему (проблеми) пацієнта і способи її (їх) рішення. РОЗДІЛ 3. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ 52 ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ 53 Процес консультування: консультант повинен пам’ятати, що кожен пацієнт має право на: • одержання достовірної та вичерпної інформації; • доступність послуг та якість обслуговування; • поінформовану свободу вибору; • безпеку для здоров’я при застосуванні тих чи інших методів обстеження і лікування; • спілкування з консультантом наодинці; • анонімність консультування; • вираження своєї думки; • гідність і повагу; • комфорт; • безперервність надання послуг. Елементи консультування: • допомогти пацієнтові відчути себе комфортно; • слухати з увагою і повагою; • пояснювати пацієнту терміни; • задавати конкретні питання; • приділяти достатньо часу обговоренню проблем пацієнта (не можна давати зрозуміти, що ви поспішаєте, оскільки це зменшує довіру пацієнта до консультанта); • не перевантажувати пацієнта інформацією; • намагатись упевнитися, що вагітна правильно зрозуміла надану інформацію. Ключ до якісного консультування Ефективний консультант: • має високу поінформованість з питань фізіологічного перебігу вагітності; • вміє уважно слухати і чітко висловлювати свої думки; • сприймає не тільки слова, але й емоційні переживання пацієнта; • дає зрозуміти пацієнтові, що його переживання є природними та зрозумілими; • уміє задавати питання, спрямовані на одержання інформації, необхідної для надання допомоги пацієнтові, задає навідні та відкриті питання; • виявляє поважне ставлення до пацієнта; • володіє навиками «невербального спілкування»; • демонструє зацікавленість у пацієнті як особистості; • вміє визначити ступінь поінформованості пацієнта; • усвідомлює те, що пацієнт приймає рішення на основі інформації медичного характеру; • чесний стосовно надання пацієнту вичерпаної інформації; • враховує цінності, уявлення і переконання пацієнта, а також розуміє вплив цих факторів на роботу з пацієнтом; • заохочує пацієнта задавати питання; • звертає увагу на «мову тіла» і тональність голосу пацієнта; • не зловживає питаннями «чому?» (такі питання можуть створити в пацієнта враження, що йому потрібно виправдовуватися); • веде розмову у зручному для пацієнта темпі; • перефразує пацієнта для правильного розуміння його думок і емоційних переживань; • використовує у своїй мові репліки, що заохочують пацієнта до подальшої розмови; • ефективно виконує всі етапи консультування; • усвідомлює важливість інформованої згоди; • бере до уваги всі аспекти здоров’я пацієнта; • надає послуги в умовах конфіденційності при повному дотриманні лікарської таємниці; • своєчасно скеровує пацієнта до спеціаліста, у якому є потреба. РОЗДІЛ 3. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ 54 ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ 55 Психологічні бар’єри у консультуванні та їх долання У ході консультування можуть виникнути проблеми, які призводять до виникнення психологічних бар’єрів, що мають суб’єктивні і об’єктивні причини як з боку пацієнта, так і з боку консультанта. Суб’єктивні причини з боку пацієнта: неадекватний емоційний стан (наприклад, агресія); недостатній інтелектуальний рівень; погане фізичне самопочуття. Отже, перед тим, як починати консультування, спеціаліст повинен установити доброзичливі стосунки, уточнити стан пацієнта, говорити з пацієнтом доступною мовою та, якщо потрібно, перенести консультування на інший час. Суб’єктивні причини з боку консультанта: неврахування емоційного стану та особистісних особливостей пацієнта; упереджене ставлення до пацієнта, оцінка його, а не вчинків; намагання консультувати з тих питань, в яких консультант не є компетентним (що в результаті стає помітним для пацієнта); невміння правильно організувати консультування (розподіляти час, вибирати місце, розташування меблів в приміщенні тощо). Об’єктивні вчинки, що створюють бар’єри у консультуванні: консультування проходить у приміщенні, де знаходяться сторонні люди, що відволікають від відвертої розмови або заважають; заздалегідь не обговорені години прийому, час, відведений на консультування; пацієнт і консультант не мають можливості зручно розташуватися в приміщенні під час консультування. Бажано, щоб між ними знаходився невеличкий (журнальний) стіл, відстань становила, приблизно, від одного до півтора метрів; кут розташування відносно один до одного становив близько 90 градусів. Таким чином, правильна організація консультування знижує можливість виникнення психологічних бар’єрів у спілкування консультанта і пацієнта. У процесі консультування з питань репродуктивного та сексуального здоров’я розмова, як правило, іде на інтимні, дуже чутливі для пацієнта теми. Це обумовлює підвищений ризик виникнення психологічних бар’єрів у спілкуванні консультанта і пацієнта. Тому консультант має організувати спілкування з пацієнтом таким чином, щоб попередити виникнення можливих бар’єрів. Для запобігання психологічних бар’єрів при консультуванні необхідно: 1. Привітати і провести пацієнта до місця, де буде проходити консультування. Якщо пацієнт сам заходить у кабінет до спеціаліста, не слід зустрічати його сидячи, оскільки він може оцінити це як неповагу та байдужість до себе, або, як демонстрацію консультантом своєї переваги (дотримання цього правила вкрай важливо, коли мова йде про консультування підлітків і людей, що потерпіли від насильства). 2. Приміщення повинно бути чистим і прибраним. У приміщенні повинні бути предмети, призначення яких має бути зрозумілим для пацієнта, інакше він буде відволікатися. Консультант повинен бути одягненим у «нейтральний» одяг, щоб не викликати негативних емоцій у пацієнта. 3. Вибір оптимальних технік консультування та суворе їх дотримання. Особливо варто виділити техніку «дзеркального відображення», як спосіб подолання психологічних бар’єрів. Вона полягає в тому, що консультант використовує невербальні техніки консультування. У результаті, у пацієнта створюється відчуття того, що консультант цілком розуміє не тільки зміст і сенс його висловлень, але і його емоційний стан. 4. Якщо пацієнту важко самому розповісти про проблему, можливо запросити близьких, родичів. Присутність цих людей на консультування допоможе пацієнту почувати себе більш спокійно, упевнено, адекватно сприймати рекомендації консультанта. 5. На заключному етапі консультування рекомендується призначити дату наступного консультування та попрощатися. Особливо це важливо стосовно підлітків, що можуть і не прийти на призначену консультування, але підуть із переконанням і усвідомленням того, що їх тут чекають і завжди готові надати допомогу, що є також одним із принципів «дружнього підходу». Така організація завершальної стадії консультування однозначно знижує можливість виникнення психологічних бар’єрів на наступних консультуваннях. Отже, психологічні бар’єри, що можуть виникати в спілкуванні консультанта і пацієнта, можна не тільки долати, але й запобігати їм. РОЗДІЛ 3. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ВАГІТНОСТІ 54 ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ ВЕДЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ВАГІТНОСТІ 55 Техніки консультування До основних технік консультуванні належать: • Постановка питань • Підбадьорювання та заспокоєння • Відображення змісту: перефразування й узагальнення • Відображення почуттів • Паузи мовчання • Надання інформації • Інтерпретація • Конфронтація • Почуття консультанта і само відкриття • Структурування консультування • Завершення консультування Постановка питань Питання розділяються на закриті і відкриті. Закриті питаннязастосовуються для одержання конкретної інформації, допускають односкладову відповідь, підтвердження або заперечення («так», «ні»). Наприклад: «Чи знаєте Ви способи запобігання ІПСШ або вагітності?» Відкриті питанняіснують не стільки для отримання інформації про життя пацієнтів, скільки дозволяють обговорювати почуття. Відкриті питання розширюють і поглиблюють контакт, закриті питання обмежують його. Відкриті питання дають можливість ділитися своїми проблемами з консультантом. Вони передають пацієнту відповідальність за бесіду і спонукають його досліджувати свої переконання, почуття, думки, цінності, поведінку, тобто свій внутрішній світ. Виділяють основні моменти консультування з використанням відкритих питань: 1. Початок консультативної зустрічі («З чого сьогодні Ви б хотіли розпочати?», «Що відбулося за той тиждень, відколи ми не бачилися?»). 2. Спонукання пацієнта продовжувати або доповнювати сказане («Що ще Ви хотіли б сказати про це?», «Чи можете додати що-небудь до того, що сказали?»). 3. Спонукання пацієнта проілюструвати свої проблеми прикладами, щоб консультант міг краще їх розуміти («Чи зможете Ви розповісти про якусь конкретну ситуацію?»). 4. Зосередження уваги пацієнта на почуттях («Що Ви почуваєте, коли розповідаєте мені про себе?», «Що Ви відчували тоді, коли все це відбулося з Вами?») Хоча постановка питань є важливою технікою консультування, варто уникати надмірного опитування. Будь-яке питання повинне бути обґрунтоване – задаючи його, треба знати з якою метою воно ставиться. Це дуже складна проблема для починаючого консультанта, який нерідко занадто переймається, про що ж іще запитати пацієнта і забуває, що насамперед пацієнта треба слухати. |