хирургия. Місцеве знеболення та його види
 Скачать 215.45 Kb.
|
|
Міозити і міопатози. Міозити (myositis)діагностуються переважно у коней і собак. За перебігом вони бувають гострими і хронічними. За характером запального процесу — асептичними і гнійними, за етіологією — травматичними, ревматичними та інфекційними. Виділяють також фіброзні, осифікуючі міозити, що розвиваються при повторних ме ханічних ушкодженнях. Найчастіше реєструються травматичні міозити. Травматичний міозит (myositis traumatica)— асептичне за палення м'язів, може бути гострим і хронічним. Етіологія. Травматичний міозит спричинюють значні пере напруження м'язової тканини під час важкої роботи, тривалих пе регонів тв., стрибків, ударів тощо. Патогенез.На місці травми м'язів виникають розриви окремих їх волокон, крововиливи (іноді з утворенням гематом). Легкі травми м'язових волокон і капілярів супроводжуються не значними крововиливами й випотом серозного ексудату в м'яз. Як що причину захворювання усунуто, ексудат розсмоктується і явища серозного запалення м'язів невдовзі зникають. У разі досить значних травм м'язової тканини запальний ексудат повністю просочує її, виникає виражений лейкоцитарний інфіль трат. Усе це призводить до стискання і порушення живлення м'язо вих клітин, їх дегенерації. Водночас відбувається і регенеративний процес. Менша частина дефекту виповнюється новоутвореними м'язовими клітинами, біль ша — замінюється клітинами сполучної тканини. У разі частої повторюваності травматичних чинників процес мо же перейти в хронічну форму запалення м'язів. При цьому спо лучна тканина розростається, поступово замінює м'язову і в міру старіння перетворюється на рубцеву або фіброзну. Внаслідок руб цевого стягнення відбувається вкорочення м'яза, що може спричи нити міогенну контрактуру відповідного суглоба. При інфікуванні уражених м'язів може розвинутися гнійний міозит. Клінічні ознаки порушення функції, напруження і болючість при паль пації, з'являються запальні набряки в ділянці ушкодження. При ураженні м'язів кінцівок спостерігають кульгавість висячої кінцівки (утруднене винесення кінцівки вперед). У міру затухання запального процесу вказані вище ознаки по ступово зникають. При значних ураженнях м'язів на місці кровови ливів виникають горбкуваті затвердіння. Вони є ознакою фіброзного або навіть осифікувального міозиту. Прогноззалежить від характеру первинної травми і ступеня руб цевого стягнення м'язів. На початковій стадії сприятливий, за хро нічного перебігу — обережний або сумнівний. Лікування. При гострих асептичних міозитах спочатку корис туються протизапальними, а пізніше — засобами, що сприяють роз смоктуванню ексудату і запобігають утворенню проліфератів. Внут рішньовенно вводять 0,25 % розчин новокаїну. о застосову ють тепло. Через 3 — 4 дні призначають тепло, масаж, втирають легкоподразнювальні мазі й лініменти (камфорне масло, камфор ний спирт, скипидарну мазь, йодвазоген та ін.). Профілактика.Не слід допускати перевтоми тв. під час роботи та перегонів їх на великі відстані, потрібно також вживати заходів щодо запобігання механічним ушкодженням тв.. Міопатоз (myopathosis)— захворювання м'язів незапального характеру з порушенням координації їх скорочень. Етіологія.Перевтома, невмілі запрягання і розчищання копит, одноманітна робота, швидкі алюри по колу в один бік на тренінгах та іподромах, робота на поганих шляхах, що зумовлює тривале пе ревантаження м'язів. У великої рогатої худоби, овець і свиней міо патози нерідко виникають після великих перегонів. Вони можуть з'явитися внаслідок перевтоми м'язів тазових кінцівок при утри манні тв. у стійлах з великим кутом нахилу підлоги, при три валому транспортуванні. Найчастіше ураження м'язів спостеріга ється у плечовому й тазовому поясах. Патогенез.При перевтомленні м'язів змінюються їхній тонус, збудливість та іннервація, порушуються кровопостачання й жив лення, накопичуються шкідливі продукти обміну (наприклад, мо лочна кислота). Порушується узгодженість у частоті, силі й по слідовності скорочень окремих м'язових пучків або м'язів загалом. Клінічні ознаки.Виникає швидка втома без причин, кульга вість тв.и, розвиток аритмічних неприродних рухів, слабкість сухожилково-м'язового тонусу, накопичення серозного ексудату в суглобах та сухожилкових піхвах. Розрізняють три форми міопато-зів: простий координаторний, фасцикулярний координаторний і міофасцикуліт. При простому координаторному міопатозінемає узгодженості в роботі між окремими м'язами: рухи уривчасті й не точні, тв.а швидко втомлюється. Уражені м'язи в'ялі, рідше — напружені. Фасцикулярний координаторнийміопатозсу проводжується порушенням координації скорочень м'язів, загальною слабістю. Спостерігається фібрилярне тремтіння, пальпуються різного розміру ущільнення (міогелози) як наслідок спазму м'язових пучків. Міофасцикуліт. Надмірно сильне й тривале напруження окремих груп м'язів спричинює глибокі трофічні й виражені дегене ративні порушення, внаслідок чого м'язові волокна перероджуються (міодегенерація). У перші 2-4 доби знижується тонус уражених м'язів, спостеріга ється невелика припухлість, надалі виявляється їхня атрофія. У зв'язку з неоднаковим ступенем ураження м'язів спини іноді вини кає сколіоз (викривлення хребта); при ураженні м'язів кінцівок — кульгання. Такі зміни тривають тижнями або місяцями, іноді за лишаються на все життя. Прогноз. При неускладнених, простих міопатозах прогноз спри ятливий, при фасцикулярному і міофасцикуліті — сумнівний або несприятливий. Лікування. Усувають причину захворювання. Тв.ам надають спокій. Ефективне введення в 4 - 5 точок уражених м'язів 0,25 % роз чину новокаїну (1 мл/кг маси тіла). Ін'єкції повторюють через 1 — 2 дні. Використовують також масаж, втирання саліцилового лініменту; позитивний ефект дають фізіотерапевтичні процедури: діатермія, йонофорез, парафіно-озокеритотерапія. Вводять АТФ, застосовують димексид — новокаїнові примочки. Перші 2-4 дні внутрішньовенно вливають розчини кальцієвих солей, що обмежують випотівання в синовіальні порожнини й набрякові явища. Застосовують кофеїн, глюкозу, аскорбінову кислоту, вітаміни Ві, Вг, Вб. Симптоми фасци-кулярного міопатозу зникають повільно — впродовж 1,5-2 тижнів, хода тв.и поступово стає ритмічною і впевненою. Профілактика.Потрібно дотримуватись правил догляду, екс плуатації тв. — не перевтомлювати коней у роботі, а велику ро гату худобу і свиней — при переганянні на великі відстані. При стійловому утриманні худобі слід обов'язково організовувати прогу лянки. Важливо також стежити за справністю підлоги в стійлах.
1…Запалення сім’яників і препуція. Простит-запалення внутрішнього листка крайньої плоті. Баланіт – запалення зовнішньої оболонки вільної частини статевого члена. Виникає при потраплянні в порожнину препуція хвороботворних мікробів,грибів,личинок,пилу,піску,удари й рани в ділянці препуція,новоутворення на препуції і статевому члені. Симптомина початку хвороби-набряклість і болючість препуція,місцева температура підвищена. При дослідженні виявляють звуження отвору препуціального мішка,а в порожнині – розкладену смегму, сечу та ексудат.Виділення сечі утруднене й болюче. Прогнозздебільшого сприятливий,а при флегмонах з некрозом тканин препуціального мішка і розвитком сепсису- від обережного до несприятливого. Лікуванняпрепуціальний мішок промивають 2%розчином натрію гідрокарбонату,теплою мильною водою або 3%пероксидом водню,вимиваючи продукти розкладання сечі й смегми, після чого порожнину зрошують антисептичними і в*ядучими засобами:калію перманганатом 1:500,цинку сульфатом – 1%розчином антибіотиків. Виразки на шкірі і слизовій оболонці змазують 1% спиртовим розчином піоктаніну. 2 Особливості переломів окремих кісток. 3 Основи профілактики різних хірургічних захворювань в умовах промислових комплексів. Профілактика хірургічних захворювань тварин має бути комплексно, за участю всіх спеціалістів і робітників тваринництва. Велике значення має систематична роз'яснювальна робота. Слід здійснювати належний контроль за своєчасним усуненням конструкційних, технологічних та інших порушень, несправностей тваринницьких приміщень, обладнання тощо. Велике значення має додержання належного санітарного стану тваринницьких приміщень, вигульних дворів, теренкурів (не повинно бути сторонніх, особливо металевих, предметів). Операторам машинного доїння не рекомендується користуватись різними заколками, шпильками, булавками, які можуть губитися і потрапляти в корм. З профілактичною метою проводять масове зондування магнітними зондами; для знешкодження сипких кормів використовують магнітні установки. Тюки сіна та соломи краще зв'язувати не дротом, а шпагатом чи синтетичною мотузкою. Тварини мають бути забезпечені повноцінним, збалансованим, вітамінізованим кормом, активним моціоном. Нестача в раціоні мікроелементів ( цинку, кобальту та ін.) сприяє виникненню гнійно-некротичних уражень, оскільки знижуються імунна стійкість організму та бар'єрні властивості шкіри. Під час комплектування поголів'я групи тварин мають бути більш-менш однакового віку та маси, бажано позбавлені рогів. У разі відсутності попередньої декорнуації найагресивнішим тваринам роги ампутують. Доцільно також періодично затупляти кінчики рогів, ампутуючи верхівки рогового чохла за межами живих тканин (1-2 см). З цією метою використовують пилки, щипці для відшукування копитцевого рогу, рашпіль тощо. Цими заходами певною мірою запобігають травмам, що виникають під час бійок при надходженні в групи нових тварин, коли сильніші й агресивніші корови відтісняють слабких і травмують їх. Не слід також виключати можливість завдаванням травм у процесі відтворення. При безприв'язному утриманні бичків у відгодівельних комплексах іноді застосовують профілактичну кастрації. Спеціальними дослідженнями встановлено, що достроково вимушено здають на забій некастрованих бичків 12%, а кастратів - 3,5%. Деякий недобір живої маси кастратами (порівняно з некастрованими бичками) компенсується завдяки значному зменшенню передчасного вибракування тварин у зв'язку з травматичними захворюваннями, за рахунок чого від реалізації одного кастрованого бичка отримують більше, ніж некастрованого (К.І.Шакалов). У свинарстві потрібно чітко стежити за станом підлоги та своєчасно проводити її ремонт (використовують дерев'яні щити, якими вкривають частину площі підлоги). Тварин забезпечують належною підстилкою. Слід добиватись зниження вологості підлоги, періодично проводити дезінфекцію. Кінцівки тварин обприскують з гідропульта 3-5% розчином формаліну або сумішшю 5% формаліну і 10% мідного купоросу. Перфорована підлога для свиноматок повинна мати балки завширшки 50-70 мм, щілини - 15-25 мм. Бажано, щоб краї балок були дещо заокруглені. Балки щілинної підлоги для поросят мають бути завширшки 35-50 мм, щілини - 10 мм. Перфорованою має бути лише частина площі підлоги. Перфорацію ґратчастої підлоги рекомендується робити ромбоподібної, прямокутної чи округлої форми. Тварин з паралічами, парезами, переломами кісток вибраковують.
2 Атрофія і розриви м’язів.Атрофія м’язів (atrophia musculorum)— це зменшення м’язів у об’ємі. З урахуванням причин розрізняють такі атрофії: функціональна — виникає внаслідок хронічних уражень сухо жилків, суглобів і кісток кінцівок (контрактура, анкілоз); травматична — є наслідком безпосереднього ушкодження м’язів і супроводжується розвитком міозитів; ішемічна — виникає в разі тривалого стискання м’язів, тромбо зу чи емболії судин; в.опатична — є наслідком захворювання нервової системи. Етіологія і патогенез.В основі розвитку атрофій лежать порушення обміну речовин, циркуляції крові та лім фи. При дії патогенних чинників до м’язів не надходить з кров’ю необхідна кількість поживних речовин або м’язи не можуть засвоювати поживні речовини з крові внаслідок порушення функціона льного зв’язку між нервовою системою і м’язами. Атрофічні зміни виявляються за 8-10 діб. Можлива заміна м’язових волокон сполучною тканиною. Клінічні ознаки.Атрофований м’яз поступово зменшується, що особливо доб ре помітно при порівнянні симетричних ділянок, функції його порушуються, знижується чутливість, скоро тлива здатність Діагнозустановлюють на основі клінічних ознак. При цьому важливо диференціювати функціональну і нейрогенну атрофію, використовуючи гальванічний струм. Відсутність реакції на струм свідчить про нейрогенну атрофію чи фіброзне переродження м’язів. Прогнозпри функціональній і травматичній атрофії — спри ятливий. Атрофії, що виникли внаслідок паралічів центрального походження і повних розривів нервів, не виліковуються, а тому про гноз — несприятливий. Лікування.Усувають причину, що зумовила атрофію. Для ліку вання атрофії м’язів призначають масаж, прогулянки і дозовану роботу. У хронічних випадках втирають подразнювальні лініменти, мазі (апізартрон, фіналгон та в..). Внутрішньом’язово вводять один із таких розчинів: 1) ізотонічний розчин натрію хлориду (100 -200 мл великим в..ам у різні місця ураженої ділянки, до трьох ін’єкцій через 3-5 днів); 2) 0,25 % розчин новокаїну в суміші з кров’ю хворої в..и у співвідношенні 3 : 1 або 2 : 1 в дозі 75 -100 мл, до трьох ін’єкцій через 2-3 дні; 3) 3 – 5 % розчин натрію хлориду в дозі 10 – 25 мл великим в..ам з наступним масажем і теплим укутуванням. Крім того, рекомендується вводити розчини вітаміну Е (токофе ролу), вітамінів групи В (тіаміну, піридоксину, ціанокобаламіну), а також таких препаратів, як вератрин і стрихнін у загальноприйня тих дозах. Показана оксигенотерапія. При атрофіях м’язів використовують гальванізацію, фаради зацію, діатермію, УВЧ-терапію, опромінювання лампами інфраруж, солюкс і Мініна. 3 Розтяг і розрив сухожилків. Розтяг сухожилка (distorsio tendinum)належить до закритих механічних ушкоджень, що супроводжується розривом окремих су-хожилкових волокон і судин при збереженні анатомічної безпе рервності. Розрив (ruptura)— це повне порушення анатомічної безпе рервності з випаданням функції відповідного м'яза, сухожилка. Етіологія.Різні механічні впливи у формі сили тяги, що буває під час різких поворотів, спотикання, швидкого бігу, перевезення важких вантажів, у разі насильного витягання кінцівки при її за стряванні між дошками тощо. Розтягу, розриву (відриву) сухожилків сприяють порушення віта мінно-мінерального обміну (рахіт, остеомаляція, остеодистрофія). Клінічні ознаки.Розтяг і часткові розриви сухожилків супрово джуються значною кульгавістю і різкою болючістю ушкодженої діля нки; суглоби, що обслуговуються ушкодженими сухожилками, пере-розгинаються (пальцеві) або надмірно згинаються (заплесновий). У разі повного розриву ушкоджений сухожилок розслаблюється, його функція випадає, а при пальпації на місці ушкодження визна чається дефект. Найчастіше сухожилок розривається в точці його прикріплення до кістки або на місці переходу м'язового черевця в сухожилок. Прогноз.Розтяги і часткові розриви сухожилків часто вилікову ються при наданні спокою, використанні фізіотерапевтичних про цедур, вітамінів, мінеральних речовин, протизапальних засобів. У разі ушкодження сухожилків, які мають особливо велике значення для статико-динамічної функції кінцівки (ахіллів сухожилок, між кістковий середній м'яз, сухожилок глибокого пальцевого згинача) у великих (продуктивних) свійських тв. іноді доводиться встанов лювати несприятливий прогноз. Запалення сухожилка, або тендиніт (tendinitis)виникає найчастіше у коней і бугаїв-плідників. У запальний процес залуча ються сухожилки, які розтягуються або перенапружуються. Перебіг запалення має гостру і хронічну, асептичну, гнійну форми. Хронічні тендиніти бувають фіброзними й осифікувальними. Гострий асептичний тендиніт (tendinitis aseptica acuta).Хвороба виникає внаслідок розтягнення або удару, що супроводжу ються розривом капілярів у товщі сухожилка, ушкодженням нерво вих утворів, розривом (надривом) окремих сухожилкових волокон або їх пучків. Крововиливи спостерігаються в ендо- і перитеноні, випотіває серозний або серозно-фібринозний ексудат, а також відбу вається міграція мононуклеарів із наступною проліферацією сполуч ної тканини, що заміщує ділянки розриву сухожилкових волокон. Симптоми.Тв.а оберігає кінцівку, уникаючи тривалого спирання. Пальпацією в ділянці розтягнення або удару виявляють болючість, набряк. Тяжчі ураження супроводжуються кульгавістю, що виникає відразу після травми. Основні ознаки запалення (припухлість, болючість, підвищення місцевої температури) за сприятливого перебігу зникають через 1-2 тижні. Додаткові травмування в цей період, що супроводжують за гострення, призводять до хронізації запалення. Хронічний асептичний тендиніт (tendinitis aseptica chro nica).Хвороба розвивається в результаті повторних ударів, розтягів та інших ушкоджень, що супроводжуються рецедивуванням захво рювання. Симптоми.Під час огляду встановлюють потовщення відпо відної ділянки сухожилка, пальпацією — значне ущільнення сухо жилка, зменшення його рухливості відносно прилеглих тканин, на пруженість по всій його довжині. Болючість при пальпації відсутня або майже не виражена. Характерним симптомом хронічного запалення сухожилків-згиначів є тендогенна контрактура, зумовлена вкороченням відпо відного сухожилка внаслідок зморщування сполучної тканини, що розростається в його товщі та навколо; пізніше вкорочуються зв'язки і змінюється суглобова капсула. Лікування.В початковій стадії асептичного тендиніту забезпе чують спокій, застосовують стискальну пов'язку, холод, кортикосте роїди (навколосухожилкові ін'єкції), а також димексид — новокаї нові примочки (ЗО % димексид на 0,5 % новокаїні з добавлянням лідази), потім спиртові компреси, масаж. Раціональним вважають також такий метод лікування: в перші 2-3 доби після травмування сухожилка внутрішньовенно однора зово вводять фінадин, потім цей препарат дають усередину в дозі 1,1 мг/кг маси впродовж 5 діб. Гнійний тендиніт (tendinitis purulenta).Хвороба найчастіше виникає при переході нагноєння із суміжних тканин (флегмона, гнійний бурсит, тендовагініт) і внаслідок поранень. Просочуються ексудатом і розпадаються перитенон, міжпучкова сполучна ткани на; сухожилкові волокна лізуються останніми. Демаркація осередку нагноєння відбувається повільно. Характерним є виражене прогре сування гнійно-некротичного розпаду сухожилка, навіть у разі роз криття гнійного осередку і вільного стікання ексудату. |