Теорія журналістики
 Скачать 3.15 Mb.
|
|
n Нормативна база діяльності преси Публікувати ж критичні матеріали про Президента України для видання не зовсім безпечно, а про кримінальні клани — практично неможливо. Відповіді на питання: «Чи можуть ЗМІ без негативних наслідків для себе публікувати критичні матеріали про... ?» розподілилися таким чином: ,., про Верховну Раду України ... про Кабінет Міністрів України ... про Президента України ... про кримінальні клани «так» і «скоріше так» 86% 62% 43,2% 18% «скоріше ні» і «ні» 14% 38% 54,9% 74%. 2) Оцінка можливості публікації критичних матеріалів про Верховну Раду без негативних наслідків для видання найвища і приблизно однакова у столичних і обласних журналістів (позитивних — 85,7% і 86,6% відповідно), а про кримінальні клани — найнижча і теж приблизно рівна (позитивних — 20% і 13,4%, але у обласних переважає визначене «так»), стосовно Кабінету Міністрів і особливо Президента України оцінки виразно відмінні — столичні журналісти вважають таку можливість значно нижчою, аніж їх обласні колеги: .. про Президента України: так скоріше так скоріше ні ні Київ 8,6% 25,7% 54,3% 11,4% області 20,0% 44,7% 13,3% 20,0%. .,. про Кабінет Міністрів: Київ області так скоріше так скоріше ні НІ 8,6% 40,0% 45,7% 40,0% 40,0% 20,0% 5,7% - V. Стосовно конкретних негативних наслідків публікації критичних матеріалів працівники ЗМІ на перше місце поставили психологічний тиск на журналіста і редактора — 48%; на друге — економічні санкції проти видавництва — 26%, на третє — фізичну розправу з журналістом — 14%. 133    Теорія журналістикиАле і тут є відмінності у точках зору столичних і обласних журналістів. Так, останні, на відміну від київських колег, визнали, що силовий спосіб тиску переважає над економічними санкціями:
VI. Журналісти одностайно (100%) визнали наявність в Україні практики «замовних» статей:
VII. Остаточне рішення про публікацію матеріалів приймає переважно головний редактор — 47,4% опитаних; далі — засновник ЗМІ — 38,6%; у рідкісних випадках — сам журналіст або творчий колектив (по 4%). Примітно, що правом приймати рішення користуються переважно засновники столичних ЗМІ:
VIII. У ситуації тиску журналісти менш усього розраховують на допомогу правоохоронних органів (як столичні, так і обласні — 11,4 і 12,5% відповідно); більш за все київські журналісти покладаються на впливових покровителів (37,1%), а обласні — розраховують на свої сили -31,3%. 134 Нормативна база діяльності преси
(Цікаво, що вибір відповіді «звернуся до правоохоронних органів» абсолютно співпадає з вибором «нічого не робитиму»), IX. Оцінюючи вплив владних і суспільних інституцій на ЗМІ України, журналісти визнали цей вплив різною мірою негатив ним. Позитивний, хоч і невисокий, показник одержали лише «фінансово-економічні кола». Оцінка здійснювалася за 10-бальною шкалою, де 0 — повністю негативний вплив, 10 — повністю позитивний. Підсумкова шкала: 0 — негативний Міністерство інформації 2,6 політичні партії — кримінальні клани 3,5 Адміністрація Президента 3,8 Кабінет Міністрів 4,1 Президент 4,8 5 — нейтральний фінансово-економічні кола 6,3 10 — позитивний X. Порівнюючи рівень свободи слова в Україні і Росії, журналіс ти у переважній більшості схилилися до тієї думки, що в Росії він вищий (54,9%), третина опитаних оцінила його як однаковий (39,4%) і лише 5,9% респондентів вважають, що в Україні рівень свободи слова вищий. В Україні значно вищий, ніж в Росії — — В Україні дещо вищий, ніж у Росії 3% 5,9% приблизно однаковий 15% 29,4% в Росії дещо вищий, ніж в Україні 12% 23,5% 135 Теорія журналістики в Росії значно вищий, ніж в Україні 16% 31,4% важко відповісти 5% 9,8% сума відповідей «в Україні вищий» — 5,9% сума відповідей «в Росії вищий» — 54,9% «однаковий» — 29,4% XI. Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Україні журналісти вважають за необхідне перш за все:
Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві. всього Київ області лібералізувати законодавчу базу 13,7% 11,4% 18,6% змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади 39,2% 42,9% 31,3% змінити політичні стереотипи, що склалися у суспільстві 11,8% 8,6% 18,8% незалежність ЗМІ та журналістів нічого не треба робити — 3,9% Таким чином, на думку працівників ЗМІ, рівень свободи слова в Україні не відповідає декларативним заявам владних структур і осіб про прагнення до демократичного устрою держав і суспільства: 1. Серед наявних в Україні об'єктивних передумов існування незалежних ЗМІ саме дії державної влади, спрямовані на їх підтримку, одержали найнижчу оцінку — 2,1 бала за 10-бальною шкалою, де 0 — відсутність передумови, а 10 — наявність її повною мірою. Більше того, вплив владних інституцій на ЗМІ був визначений як негативний за 10-бальною шкалою, де 0 — повністю негативний, а 10 — повністю позитивний. Одержано такі результати: Міністерство інформації 2,6 Адміністрація Президента 3,8 Верховна Рада 4,1 Кабінет Міністрів 4,1 Президент України 4,8 136 Нормативна база діяльності преси 2. В Україні існує політична цензура — це відзначили 70% респондентів, лише 8% беззастережно заперечили її існування, а 22%, заперечуючи, виявили певне вагання («скоріше не існує»). Переважній більшості (70,6%) опитаних журналістів доводилося особисто стикатися з політичною цензурою, причому третині респондентів —"досить часто" (31,4%). 3. ЗМІ можуть практично без негативних наслідків для себе публікувати критичні матеріали про Верховну Раду України (86%), рідше — про Кабінет Міністрів (62%). Публікувати ж критичні матеріали про Президента України не зовсім безпечно для видання (це підтвердили 54,9 респондентів), а про кримінальні клани — практично неможливо (74% опитаних).
У кінцевому підсумку, порівнюючи рівень свободи слова в Україні і в Росії, респонденти у переважній більшості схилися до тієї думки, що в Росії він вищий (54,9%), третина опитаних оцінила його як однаковий (29,4%) і лише 5,9% опитаних вважають, що в Україні рівень свободи слова вищий. Для забезпечення більш високого рівня свободи слова в Україні журналісти вважають за необхідне перш за все: — забезпечити фінансову незалежність ЗМІ та журналістів (84,3%); 137 Теорія журналістики — змінити ставлення до ЗМІ з боку органів державної влади (39,2%). Потім ідуть такі заходи, як лібералізація законодавчої бази (13,7%) і зміна політичних стереотипів, що склалися у суспільстві. Якщо уважно проаналізувати стан і роль засобів масової інформації, їх взаємозв'язок з політикою і суспільством, з економікою і правопорядком, то можна помітити, як на тлі класичних принципів журналістської етики, нерозривно пов'язаної із свободою слова, розгортається (і в яких масштабах!) видима і невидима боротьба за тираж і об'єктивну інформацію. Причому парадоксально, що боротьба за тираж і об'єктивну інформацію йде не паралельно, а буквально знищує їх. І пояснюється це у значній мірі тим, що сучасна українська журналістика функціонує у суспільстві, що переживає перехідний період. Ця ситуація характеризується переходом однієї політичної системи в іншу, яка передбачає демократичний розвиток, плюралізм думок, наявність суспільио-правових засобів масової інформації. Однак на функціонуванні засобів масової інформації негативно позначаються недостатня дієвість правової системи, незадовільний захист прав і безпеки журналістів, їх матеріальне становище, а також обмеженість інформаційного ринку. Як заявила у своїй програмній декларації Київська журналістська організація, назріло питання щодо створення за підтримки урядових структур фонду солідарності і пожертвування для захисту свободи преси й інформації, для індивідуальної допомоги журналістам, а також для підтримки окремих засобів масової інформації, що знаходяться у важкому економічному становищі, або відчувають на собі політичний тиск. Одна з чільних умов розвитку свободи преси як гарантії демократичних перетворень - підтримка незалежних об'єднань і створення професійної спілки працівників засобів масової інформації, враховуючи їх функцію соціальних партнерів (у питаннях визначення умов праці; здійснення соціальної програми, насамперед, забезпечення житлом, лікуванням, організація відпочинку). Творчі об'єднання і професійні спілки мають відстоювати інтереси журналістів перед державою, у тому числі у питаннях законодавства про пресу та авторське право, відігравати вирішальну роль у дотриманні професійної етики журналіста, організації журналістської самодопомоги тощо. Злобою дня стало створення демократичної культури засобів масової інформації з допомогою факультетів журналістики, Центру віль- 138 Нормативна база діяльності преси Шш преси Інституту журналістики Київського університету і КСЖ, інших центрів підготовки і підвищення кваліфікації журналістів. Назріла необхідність створення власного професійного видання (газети чи журналу) за фінансовою допомогою спонсорів. Це видання має сповідувати такі принципи: у демократичній державі люди мають право відстоювати свої погляди і переконання, але не затіваючи словесних бійок, не вдаючись до мітингових мотивів, а впроваджувати інтелігентний спосіб співрозмови. Необхідно на основі національної ідеї, культури підносити аналітичні, гносеологічні, естетичні і прагматичні рівні засобів масової інформації. Бурхливий розвиток системи ЗМІ, помітний вплив масових інформаційних процесів на суспільно-політичну ситуацію вимагають подальшого організаційного зміцнення творчих журналістських спілок і посилення їх участі у громадському житті країни: підтримка та висунення журналістів до виборчих органів — від районних до Верховної Ради, створення Будинку журналістів, що сприятиме обміну і поширенню важливих повідомлень, соціально значущої інформації. Зараз помітне прагнення українського журналістського корпусу інтегруватися у міжнародний простір, бажання обмінюватися інформацією, ідеями і духовними цінностями, плодотворно співробітничати із зарубіжними колегами. Відповідно до Законів України «Про інформацію», «Про інформаційні агентства», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та до Основ законодавства України про культуру України, її державні органи, суб'єкти національного інформаційного простору України на основі багатосторонніх та двосторонніх договорів (угод) увіходять до міжнародних організацій, груп, конвенцій тощо і налагоджують взаємовигідне співробітництво із зарубіжними партнерами в галузі інформації, культурних обмінів, взаємодії національних інформаційних просторів. На діяльність зарубіжних організацій в національному інформаційному просторі поширюється законодавство України. Поширення інформаційної продукції України в інформаційному просторі інших держав не може виходити за межі законодавства держав — споживачів цієї продукції. Відповідність імпорту та експорту (ввезення і вивезення) інформаційної продукції державним інтересам України регулюється також економічними засобами (встановлення належних розмірів увізного та вивізного мита тощо). 139 Теорія журналістики Враховуючи, політичні, економічні, культурні та інші національно-державні інтереси України, традиції і розвиток її всебічних зв'язків з країнами Співдружності Незалежних Держав, для державних організацій і установ, які є суб'єктами національного інформаційного простору України, в його межах і поза ними пріоритетне значення має всебічне, взаємовигідне інформаційне співробітництво з країнами — членами СНД. У цілому міжнародне співробітництво в галузі інформації спрямовується на інтенсивне зростання та ефективне використання інформаційних багатств України, на розвиток і світовий авторитет національного інформаційного простору України. |